14 січня в народному домі с. Мальчиці, Яворівського району відбулося святкування Різдва, та вшанування розстріляного вертепу. Участь у заході взяло 19 вертепів з Яворівського та Городоцького районів.
З того часу пройшло більш як півстоліття, але мешканці Мальчиць ніколи не забувають про жахливу трагедію, яка сталась в той далекий Святвечір. Кожного року приходять вони на могилу полеглих односельчан і служать поминальну панахиду за їхні душі.
Учасників привітали настоятель церкви о Михайло Кравчик, голова Яворівської райдержадміністрації Орест Хлян, голова Яворівської районної ради Володимир Сичак
Цей захід має велику, хоч і сумну історію. У 1948 році, в ніч з 6 на 7 січня після Святої вечері, коли родини, помолившись, частувались за святковим столом,тринадцять хлопців, які щойно повернулися з фронту, переодягнулися у героїв вертепного дійства і пішли в село колядувати. В цей день енкаведисти проводили у селі облаву. Тільки-но вертеп наблизився до подвір’я місцевого жителя, з-за тину вдарили автоматні черги. У цей Святий вечір з тринадцяти колядників живими залишилися лише двоє. І досі в селі живе очевидець цих подій, учасник вертепу - Михайло Микитин. Тієї ночі в своєму кожусі «Гуцула» чоловік нарахував одинадцять кулевих отворів. Щорічно, на честь загиблих, щоб пам`ять про них жила і для наступних поколінь, в с. Мальчиці вшановують хлопців-колядників різдвяними зустрічами. В рамках заходу організовують літургію в церкві, панахиду на могилах полеглих та виступи вертепів. Цей захід наповнений колядками та щедрівками, доброю та веселою атмосферою.
Спогади ветерана Другої світової війни Михайла Микитина (95 років) про розстріляний вертеп 1948р:
«У вересні 1944-го я був мобілізований до Червоної армії, бойове хрещення отримав під Краковом, 2 травня 1945 року під Прагою осколком німецької міни був важко поранений і тільки після піврічного лікування повернувся додому. На Різдво 1948 року разом із сільською молоддю організували традиційний вертеп, щоб привітати односельчан із народженням Хреста. Обійшовши кілька сільських хат, біля садиби пана Янівського потрапили під град куль енкаведистів, що зробили на нас засідку. У цей Святий вечір з тринадцяти колядників живими залишилися лиш двоє. Пізніше у своєму кожусі «Гуцула» я нарахував одинадцять кулевих отворів. Не загинув від німецької кулі, а отримав російську. На тілі вертепного «Ангела» нарахували шістнадцять (!) куль».
