''Дванадцять років тому Україна стала на шлях спротиву. Чотири роки тому - у повномасштабній війні ми всі прокинулися в іншій реальності. І з того часу кожен день - це іспит на міцність.
Ми подорослішали як держава. Загартувалися як нація. Навчилися жити в умовах, які колись здавалися неможливими.
Ми пам’ятаємо кожного, хто не повернувся. Їхні імена в історії країни. Їхня відвага в наших серцях. Їхня жертва - це відповідальність для нас жити гідно й не зрадити того, за що вони боролися.
Ми дякуємо тим, хто сьогодні в строю. Хто тримає оборону. Хто рятує. Хто підтримує. Хто працює без гучних слів, але з великою любов’ю до України.
За ці 12 років ми зрозуміли головне:
нашу силу не вдасться знищити ракетами.
Нашу єдність не розірвати страхом.
Нашу віру не стерти пропагандою.
Ми втомлюємося - але не здаємося.
Сьогодні важливо не лише пам’ятати, а й тримати стрій кожному на своєму місці. Підтримувати армію. Підтримувати одне одного. Працювати для майбутнього. Виховувати дітей у любові до своєї землі. Берегти людяність.
Україна стоїть. І стоятиме.
Бо її тримають люди.
Разом сильні.
Разом до перемоги!''-Ярослав Коминський
