Зеновій Петрович народився в селі Семирівка, виріс і проживав у селі Нагачів.
У листопаді 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 225 окремого штурмового батальйону, брав участь у бойових діях на Курському напрямку.
20 січня 2025 року родина отримала звістку про безвісти зниклого, яка розділила життя на «до» і «після»… Рік очікування, звернень, експертиз і надії — і Герой повертається додому на щиті.
Він чесно й до кінця виконав свій військовий обов’язок, віддавши найдорожче — своє життя за Україну, за мир і безпеку рідної землі.
Висловлюю щирі співчуття мамі Ганні, дружині Марії, донечці Христині, сину Михайлу, всій родині, близьким, друзям та всім, хто знав Зеновія Петровича.
Схиляємо голови у глибокій скорботі.
Схиляємо голову у скорботі разом із вами.
Світла пам’ять про Зеновія Петровича назавжди залишиться у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Герої не вмирають.
