Микола Змієвський — із Кривого Рогу. До війни був сталеваром. Служив у батальйоні "Фенікс" 79-тої аеромобільної бригади. Додому повернувся восени 2015-го. "Спочатку я не зрозумів, що зі мною щось не так, — розповідає Микола про перші дні після повернення. — Думав, у мене все гаразд". Однак виявилося, що повернутися до мирного життя не так просто: нерозуміння…

"Повертатися з війни дуже непросто, — говорить 45-річний Олександр Фомінцев. — Тут головне — не здаватися від кризи до кризи". На форум він прийшов зі своєю донькою Поліною. Їй 21 рік. Вона артистка балету і засновниця компанії з пошиття дитячої постільної білизни та аксесуарів. "Переглядаючи свої старі фотографії, я розумію, що за рік-півтора до початку війни…

Сьогодні - розповідь про героя із надзвичайною силою волі, чудовим почуттям гумору й життєрадісною усмішкою - ветерана АТО Сергія Храпка, який з оптимізмом дивиться у майбутнє й знаходить підтримку в дружині та дітях. Усі кошти з продажу журналу підуть на психологічну реабілітацію та спортивне протезування ветеранів АТО. Ветеран 30-ї механізованої бригади Сергій Храпко втратив на Світлодарській…

Командир бойової машини, командир відділення 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади сержант військової служби за контрактом Сергій Адамьонок розпочав свою військову службу в Збройних Силах України ще 2001 року. Тоді його призвали на строкову. Після її завершення він твердо вирішив продовжити службу, підписавши свій перший контракт. За роки служби у високомобільних десантних військах Сергій набув неабиякий досвід…

Специфіка служби у частинах спеціального призначення така, що офіцери там неговіркі, зайвого слова не скажуть. Підполковник Денис Матюшко саме з таких: «нічого особливого», «виконував завдання командування». Його «нічого особливого» вилилося у прострілену навиліт ногу, госпітальне ліжко, бойовий орден і дострокове присвоєння чергового військового звання. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня офіцера було нагороджено, коли він іще був майором. Свою нагороду Денис Іванович отримав…

П’ятирічний Дмитро разом з батьками переїхав з Росії у місто Яворів Львівської області. Саме там після розвалу Союзу хлопець і зростав, вивчаючи українську, яка стала йому рідною. Згодом він при- йняв рішення, що хоче, як і батько, стати військовим. Хіба знав, що по- переду його чекатиме війна? У вісімнадцять років підписав контракт зі Збройними Силами…