"КІБОРГИ"- фільм 2017 року, режисера Ахтема Сеітаблаєва, за сценарієм Наталії Ворожбит.Сюжет розповідає про хоробру оборону Донецького аеропорту в 2014 році, групою Кіборгів. В головних ролях : Роман Ясіновський, Макар Тихомиров, Віктор Жданов, Андрій Ісаєнко, В’ячеслав Довженко та Олексансандр Піскунов.
«Кіборги. Герої не вмирають»[4] — український повнометражний художній фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі[5].
Кінострічка є одним з переможців 8-го конкурсного відбору Держкіно та отримала державну фінансову підтримку на 50 % собівартості — майже 24 мільйони гривень.[2] Загальна вартість кінофільму оцінюється в майже 48 мільйонів гривень.
Прем'єра кінокартини в Україні відбулась 6 грудня 2017 року — в День Збройних сил України.
Командир захисників Донецького аеропорту із позивним «Серпень», говорить товаришам, що вони можуть піти звідти перед ворожим наступом, але ті вирішують лишитися. «Серпень» за це називає їх «кіборгами».
Дія фільму повертається на десять днів назад. Біля передової, у Пісках, панує сум'яття, прибуло поповнення з бійців, які ще нікого не знають. Журналіст каналу 1+1 бере в бійців інтерв'ю. Одні фанатично віддані захисту України, інші ж занурені у рутину.
Колона військової техніки дорогою до Донецького аеропорту потрапляє під ворожий обстріл. Доброволець «Мажор» губить під час обстрілу свій автомат. Солдат «Субота» веде вцілілих до авто і вони доїжджають до аеропорту.
Прибулі на оборону знайомляться, боєць на псевдо «Гід» веде новоприбулих крізь руїни до іншої групи, яка розповідає, що російські солдати носять нашивки Збройних сил України. Солдати вирушають у бік ворога і встряють у перестрілку. Вони забирають припаси, але не знищують ворогів, що засіли глибоко в руїнах аеропорту, на нижньому поверсі.
Новоприбулі під командуванням «Серпня» отримують завдання чергувати в Новому терміналі аеропорту. Вночі солдати обговорюють життя на фронті. «Старий», котрий вже давно в аеропорту, розповідає «Марсу» про те що він відчуває, вбиваючи ворогів, і зривається на крик. «Мажор» пояснює за що отримав позивний — він музикант та син заможних батьків, що потайки втік на війну. Він намагається зрозуміти свою роль на цій війні, саму війну, і що буде після неї.
Командир піднімає питання яка в бійців мотивація бути на війні. «Серпень» допитується у товаришів за що вони люблять Україну і стає зрозуміло, що відповідь не така проста. Адже на Батьківщині домівка, живуть їхні рідні, прекрасна природа, але погана влада, розбиті дороги тощо. «Серпень» вважає, що треба знати свою історію аби нести відповідальність за майбутнє та відчувати що є в теперішньому несправедливим. Новоприбулі лягають спати, проте чергують позмінно.
«Мажор» під час своєї зміни полишає будівлю терміналу і вирушає на злітну смугу знайти заміну загубленому раніше автомату. Спускається у воронку від вибуху з тілами бойовиків, знаходить зброю. До воронки під'їжджає позашляховик з бойовиками, один виходить оглянути. Раптово у одного з убитих лунає дзвінок телефона. «Мажор» вбиває його, захоплює вороже авто, у якому спить інший бойовик і їде в термінал. Його сприймають за ворога, але вчасно впізнають свого. «Марс» застрелює захопленого у авто «сепара». Командир наказує «Мажору» йти з фронту, адже він порушив наказ не іти в самовільні вилазки. Той звинувачує командира і всіх, народжених в СРСР в тому, що вони отримали вільну Україну без війни, а не змогли примножити її багатства. «Марсу» стає зле після скоєного ним убивства, «Серпень» дозволяє «Мажору» лишитися. Бійці дізнаються, що в аеропорту є психолог «Псих», котрий розповідає, як боротися зі стресом, але його поради сприймають з іронією, проте з’ясовується, що він медик і вміє надавати першу допомогу.
«Мажор», «Серпень» і «Субота» чергують біля сходів у підвал, де сховалися бойовики. «Мажор» і «Серпень» ведуть мову, чому українці соромляться говорити рідною мовою і чому еліта працює на інші держави. Між ними виникає запекла суперечка про те, який вибір повинні зробити українці, в якій «Мажор» стоїть на позиції загальнолюдських цінностей і космополітизму, а «Серпень» — націоналізму та традиціоналізму. Аргументація ледве не доходить до бійки, але припиняється після того, як «Гід» приносить їжу. Сівши вечеряти, захисники аеропорту співають пісні та єднаються. На шум збігають сепаратисти, відкриваючи вогонь, але змушені відступити.
«Мажор» вирушає на чергування, де психолог розповідає, що пам'ятає як той грав на трубі під час Євромайдану. «Мажор» ділиться своєю історією того як вирушив на війну потай від батьків. «Псих» розповідає свою, як Революція Гідності вплинула на його світогляд. «Субота» бачить підозрілого солдата і розуміє, що це переодягнений сепаратист. У цей час вороги починають наступ із піхотою і танками.
В аеропорту починається бій, вдається захопити кількох нападників у полон, але українці також опиняються в руках ворогів. На допиті полонений, росіянин Петро Іванович, стверджує, що не знав куди його везуть воювати. Другий виявляється місцевим. Приїжджає начальство з доганою — було заборонено відкривати вогонь у відповідь. «Редут» зухвало відповідає на це — коли нападають — треба захищатися. Українські солдати проводять із сепаратистами обмін полоненими. По поверненню викривається діяльність переодягнених ворогів, які крадуть припаси. Підстрелений сепаратист говорить, що хоче відродження СРСР, що буде «захищати жителів Донбасу, а не обкрадати їх». «Серпень» відповідає на це, що Росія веде війни в Чечні, Абхазії, Грузії, не задля захисту, а для грабунку, тому не може принести на Донбас процвітання, лише такий самий грабунок. Його відпускають, сепаратист іде до своїх, але ті застрелюють його.
За даними розвідки, вночі готується ворожий наступ, де використовуватиметься «Буратіно». «Серпень» оголошує, що з цього бою може не вийти ніхто, та товариші вирішують лишитися. На аеропорт насуваються російські танки, з іншого боку прибувають українські. «Мажор» із іншими поспішає врятувати екіпаж підбитої бронетехніки. Штурм провалюється, багато російських танків і піхоти знищено. Більшість захисників аеропорту виживають, але «Субота» отримує важке поранення, а «Серпня» незабаром після бою вбиває бойовик, що ховався в руїнах аеропорту. «Суботі» терміново потрібна операція, під обстрілом ворога «Мажору» вдається доставити його та тіло «Серпня» до штабу. У цей час інші шукають бойовика, що вбив Серпня, але знаходять труп — бойовик щойно помер від зараження крові.
За якийсь час на захист аеропорту прибуває наступна група бійців, серед них уже досвідчений боєць «Мажор».
