У п’ятницю, 1 листопада 2019 року у с. Прилбичі Яворівського району відбулись заходи з нагоди вшанування 75-ої річниці від дня смерті Праведного митрополита Андрея Шептицького.
Розпочався захід з панахиди біля каплиці-усипальниці родини Шептицьких у с.Прилбичі. Далі всі присутні рушили до храму, де відбулась божественна літургія. Після літургії відбулось свято духовного співу «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою ходою, невтомною працею любіть Україну» та презентація виставки Львівського музею історії релігії «На скелі віри».
Також громадська організація презентувала виставу на основі книги Софії Шептицької про історію життя Софії Шептицької.
Участь у заході взяли заступник голови Яворівської районної державної адміністрації Назар Сойко, голова районної ради Володимир Сичак; отець Андрій та Ігор і мешканці Яворівщини.
Довідка: Родина Шептицьких походить від старовинного українського роду, знаного вже у XIII ст. на Галицькій Русі. В 1284 році князь галицько-київський Лев Данилович надав їм маєтності в перемишльській землі, де вони заложили посілості „Шептиці” i отримали графський титул, з печаткою та власним гербом „Шептицькі” . Під кінець XVI ст. частина роду сполонізувалася; одна його вітка залишилася при східнім обряді, a друга перейшла на латинський . Родина Шептицьких дала п’ять єпископів східного обряду.
Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 у с. Прилбичі (тепер Яворівського району Львівської області), походив зі стародавнього русинського (українського) роду графів. У родині було 7 синів.
При хрещенні отримав імена Роман, Олександр, Марія. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії Св. Анни у місті Краків (Польща). Після закінчення у 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. 19 травня 1888 здобув науковий ступінь доктора права.
У 1887 здійснив подорож в Україну та Росію. 28 травня 1888 вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрей. Згодом вивчав філософію та теологію у Кракові. Після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії.
11 серпня 1892 р. брат Андрей склав вічні обіти у Кристинопольському монастирі. 3 вересня 1892 р. єпископ Юліан Пелеш у Перемишлі висвятив його на священник.
20 липня 1896 його призначили ігуменом монастиря св. Онуфрія у Львові. У 1898–1899 викладає богослов’я у Кристинопольському монастирі.
У 1899 імператор Франц Йосиф І іменував Шептицького Станіславським єпископом, а римський Папа Лев ХІІІ затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17.09.1899). Після смерті митрополита Ю.Сас-Кубновського Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 12 січня 1901 в соборі св. Юра у Львові. Шептицький, бувши депутатом Галицького сейму і членом палати панів Австрійського парламенту у Відні, відстоював інтереси українського населення Галичини. У січні 1906 року Шептицький очолював делегацію до імператора Франца Йосифа І, яка поставила питання про надання українцям рівних прав з іншими народами Австро-Угорської монархії. Шептицький підтримував розвиток освітньо-культурного життя у західноукраїнських землях, чим сприяв пробудженню національної свідомості українського населення.
З жовтня 1918 член Української Національної Ради ЗУНР-ЗО УНР 1918-1919. Під час українсько-польської війни 1918-19 митрополит був інтернований польськими владами. 16 грудня 1920 здійснив поїздку до Риму. Звідти поїхав на візитацію українських поселень у північній та Південній Америці. У своїх виступах обстоював ідею незалежності та соборності України, засуджував окупацію Польщею Галичини і ліквідація української державності у західноукраїнських землях.
У 1941 Шептицький очолив Українську Національну Раду, а в 1944 – Всеукраїнську Національну Раду. Митрополит негативно ставився до німецького окупаційного режиму. Засуджуючи переслідування євреїв. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції.
Помер Владика 1 листопада 1944 року, після ускладнення по грипу, три дні перед тим переставши з будь-ким розмовляти. Похований у підземеллі собору святого Юра. Його наступником став Йосиф Сліпий.
