Види роду борщівник мають широкий ареал поширення. У світовій флорі налічується майже 70 видів, що зростають здебільшого в помірній зоні Північної півкулі (переважно в горах). Борщівник походить із Кавказу, де місцеві жителі використовували його молоде листя для приготування овочевих супів та борщів (до появи квітконоса), звідки і походить назва рослини. У флорі України зустрічається 5 видів: найпоширеніший – борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.).
На даний час цей бур’ян зустрічається майже по всій території України на луках, по берегах річок, вздовж доріг, каналів, ярів, балок, заплавах річок і струмків, необроблених землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних ділянках, лісосмугах, садах, у населених пунктах. Борщівник добре адаптований до наших природних умов, через короткі зими й відсутність конкурентів.
Нині помітно зростають площі, зайняті чужорідним видом, який широко розповсюджується, конкуруючи з аборигенними видами за екологічні ніші, а також спричиняючи загибель місцевих видів. Він агресивно витісняє місцеві види не лише трав’яних, а й деревних порід, монополізує територію. Борщівник Сосновського містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. Тканини борщівника містять особливі фотодинамічно активні речовини – фурокумарини, які під час контакту зі шкірою людини під впливом сонячного світла підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання і нейтралізують при цьому дію меланіну. Вони провокують важкі, подібні до опіків, дерматити. Але навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з'являтися пухирі. В молодому листі ці речовини можуть розкладатися при термічній обробці. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час їх появи – від кількох годин до кількох діб. З часом на місцях опіків з’являються темні плями, які зникають від 3 місяців до 3 років.
Особлива небезпека полягає в тому, що у разі дотику до рослини або потрапляння його соку на шкіру людина не відчує відразу біль, як при контакті з кропивою. Через рік при значних ураженнях шкіри можливі рецидиви - при новому опроміненні тіла сонячними променями, на шкірі у місцях опіків знову з’являються коричневі плями. Виявлено випадки дерматозів - до III ступеня, і навіть летальні випадки від численних опіків шкіри у дітей молодшого віку. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з'являються виразки. Найбільше фурокумарини накопичуються у ворсинках та на листі. Якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною і прикрити цю ділянку одягом або пов'язкою. Потім уражені ділянки шкіри необхідно промити великою кількістю води, бажано з додаванням невеликої кількості соди. У такому розчині кумарин, його похідні і ефірні масла розчиняються краще, а тому більшою мірою і швидше видаляються зі шкіри. Потім уражені місця доцільно змастити будь-яким засобом від опіків.
Надмірне накопичення кумаринів в організмі людини сприяє виникненню захворювання під назвою «вітиліго». Також борщівник викликає алергічні реакції. У хворих на астму він може спровокувати напад задухи. Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi Manden.) – отруйна багаторічна рослина родини окружкових (Apiaceae). Стебло шорстке, ребристе, пурпурне або з пурпурними плямами. Зростає до 3-5 метрів в висоту, товщина стебла – до 10 см. Має дуже великі трійчасті – перисто-розсічені листки жовтувато-зеленого забарвлення довжиною 1,4 – 1,9 м. Коренева система у рослин стрижнева, добре розвинена, в ґрунт проникає неглибоко: основна маса лежить в шарі до 30 см. У верхній частині корінь розгалужений, головний і бічні корені м'ясисті. При пошкодженні вони виділяють світло-жовту рідину з різким запахом ефірного масла, що володіє сильною пекучістю.
Насіння борщівника Сосновського поширюється вітром, завдяки наявності «крилаток», які значно підвищують його летючість. Також розповсюджується тваринами, людьми і транспортними засобами.
Борщівник Сосновського є небезпечною та екологічно шкідливою рослиною, тому необхідно систематично проводити цілий комплекс заходів щоб недопустити його поширення.
Механічні заходи: разове викошування чи зрізання є малоефективним заходом, оскільки рослина відростає заново та починає цвісти, відростають нові зонтики, навіть після декількох скошувань. В результаті, суцвіть з насінням може стати ще більше, за 1-2 тижні починають рости нові пагони і через 3 тижні ефект від разового скошування зникає. Систематичне скошування, перерізання коренів на глибині 10-15 см забезпечує знищення рослини. Оскільки розмножується борщівник тільки за допомогою насіння, слід не допускати появи квітконосів. Борщівник викопують (тільки в щільному одязі і в гумових рукавичках) і обов’язково спалюють.
Хімічні заходи: використання гербіцидів гліфосатної групи, дикамби та інші гербіциди зареєстровані в Україні. Достатня концентрація – 5л/100м² стандартного розчину препарату Раундап, тобто 360 г/л гліфосату. Необхідно обробити 70-80% листкової поверхні рослин борщівника. Першу обробку слід проводити навесні, коли висота рослин не перевищує 50 см, з повторною обробкою після відростання рослин. Односезонна обробка не приносить результату, на наступний рік виникають масові сходи, а ще через 2 роки результати роботи втрачаються. Найкращим варіантом є глибоке зорювання ґрунту і використання очищених земель під сільськогосподарські угіддя.
Біологічні заходи: використання місць зростання борщівника під пасовище. Вівці, після деякого періоду звикання, охоче споживають його. Вони віддають перевагу молодим свіжим рослинам і швидко їх знищують. Для цих цілей найкраще застосовувати чорних овець, оскільки у тварин з пігментованою шкірою ризик фотохімічних опіків мінімальний. За даними М. Г. Кривошеїна (2011), найбільш перспективними в біологічному контролі є такі види лускокрилих – совка зонтична (Dasypolia templi Thunberg) та міль борщівникова (Depressaria radiella Goeze), а також двокрилі мухи-агромізиди (Phytomyza pastinacae Hendel). Літературні дані про види роду Depressaria свідчать про те, що личинка спочатку харчується на центральному зонтику, потім переходить на бічні у міру їх розпускання, і тільки коли всі зав’язі знищені, може живитися листям рослини.
Якщо ви берете участь у знищенні борщівника, пам'ятайте, що одяг та взуття мають бути водонепроникними та максимально закриті, обличчя та очі мають бути захищені окулярами та маскою. У разі безпосереднього контакту із шкірою та виникнення опіків негайно звертайтеся до лікаря!
Джерело: http://www.fitolab.volyn.ua/informuiemo/178-oberezhno-borshchivnyk-sosnovskoho
