Григорій Савович народився 22 листопада (3 грудня) 1722 р. у с. Чорнухи, Лубенський полк. Він здобув найкращу вищу освіту на той час. І став учителем по життю.
У молодості Сковорода мав одружитися з дочкою хуторянина Оленою Майор, але перед вінцем задумався, як зміниться його життя. Уявив подробиці, зібрав речі - і пішов у світ. Навіть зрадів Сковорода, коли дізнався, що Олена Павлівна вдало вийшла заміж.
Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. З 1738 році — почав навчання у Києво-Могилянській академії. З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші. У 1750 році у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн. У 1753 році – повернувся в Україну, викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього. 1754 – 1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари.
У 1754-1759 рр. Сковорода на запрошення поміщика Степана Томари служив учителем його сина, Василя. Як згадував В. Томара, його батько, переяславський полковник, попросив приятеля, київського митрополита Т. Щербацького, прислать у маєток Коврай наставника, розумного, освіченого, з ґречними манерами. На думку митрополита, саме Сковорода був розумним, знав мови, "умів поводити себе на публіці", бо багато років прожив при імператорському дворі та за кордоном.
Його учень Василь Степанович Томара (1746 —1819), дипломат, посол Росії в Туреччині, сенатор, дійсний таємний радник. учень і друг Григорія Сковороди (збереглася частина їхнього листування), приятель В. Капніста. Як писав С. Єфремов, коли треба було знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між "сковородинцями", тобто учнями цього чудного чоловіка та прихильниками його науки. І навіть перший на території України університет Харківський не дурно постав на Слобідській Україні, де найбільше жив і навчав Сковорода… Жертви на новий університет, після заклику і "драматичних жестів" Каразина (р. 1802). посипались головним чином од учнів Сковороди, знайомих та приятелів його, і тих жертв зразу ж набралось на велику, як на той час, суму — 400 000 крб. Довгий час говорили, що Харківський університет – це пам'ятник учителю від учнів.
Інший учень і друг, Михайло Ковалинський, у маєтку якого учитель упокоївся, написав першу книгу про Г. Сковороду, у своїй садибі в Сковородинівці створив музей учителя. Сьогодні, правда, тільки срібний кишеньковий годинник, зроблений у Лондоні, єдина річ, що належала Сковороді.
Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.
Аристократ духу, він жив, як і античні філософи, за канонами свого вчення. "Світ ловив мене, та не спіймав".
Джерело:https://uamodna.com/articles/arystokrat-duhu-grygoriy-skovoroda/
