Сергій Лоскутов служив у 72-ій механізованій бригаді. До війни і зараз працює інженером у Національному музеї ім. Т.Шевченка. Писати почав на війні. "Все було дуже жорстко. Багато крові, страху, — каже Сергій. — Треба було хоч якось заховати свій мозок. Почав придумувати свої світи і йти в них.

Спочатку писав дорослі філософські казки на Фейсбуку. Їх помітили. "Кришталеву гусеничку" переклали українською мовою й озвучили. Тетянка Стус попросила мене написати дитячу казку. Так з'явилася книжка "Великі собаки бояться маленьких дівчаток" — історія про дружбу великого собаки й маленької дівчинки. Книжку ілюстрував священик Максим Долинний.

І все-таки книжки — швидше, хобі. Нині працюю над проектом, пов'язаним із декоративно-прикладним мистецтвом. Обов'язково втілю його в життя. За освітою я архітектор, дизайнер інтер'єрів.

Багато хто, повернувшись із війни, змінює рід своїх занять. Війна повністю змінює ставлення до життя. Пройшовши через неї, розумієш, що більше нізащо не робитимеш того, що тобі не подобається. Життя таке коротке й крихке, що займатися всілякими дурницями, якимись речами, котрі дратують тебе, не хочеться.

Я навіть не припускав, що знайдеться так багато людей, які за мене молитимуться й допомагатимуть мені. Можливо, тому я й живим залишився. Тепер намагаюся підтримувати інших.