Перейти до вмісту

Війна забрала життя двох наших земляків - Олега Торуби та Андрія Мельника.

 Олег Михайлович Торуба загинув 10 листопада 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Есмань Шосткинського району Сумської області.
Олег народився 7 жовтня 1986 року у Львові, де минули його дитячі та шкільні роки. Згодом навчався у професійно-технічному училищі № 7 міста Дубно Рівненської області, де здобув професію електрозварника ручного зварювання.
19 грудня 2024 року Олега призвали на військову службу. Служив у військовій частині 4349, у 22-й бригаді «Кратос». Виконував бойові завдання на Глухівському напрямку в Сумській області.
Найдорожчою для Олега була родина. Разом із дружиною Оксаною вони виховували п’ятьох дітей: синів Романа, Андрія та Артема, доньок Мар’яну й Василину. Для них він був люблячим татом, підтримкою та захистом. Працював, мріяв і будував майбутнє заради своїх рідних.
Поховають Захисника в селі Наконечне Друге Яворівської громади.
 Андрій Михайлович Мельник загинув 6 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександроград Донецької області.
Андрій народився 28 листопада 1992 року в селі Прилбичі. Навчався у місцевій школі. Так склалося його життя, що працювати й заробляти на прожиття він почав ще зі шкільних років.
На початку повномасштабної війни Андрій повернувся додому й продовжив працювати. Йому були під силу найрізноманітніші завдання: сантехнічні та електромонтажні роботи, встановлення камер відеоспостереження й сонячних панелей.
Вільний час проводив із племінниками, яких дуже любив. Разом вони дивилися фільми, грали в різні ігри та готували. Андрій захоплювався риболовлею, яка допомагала йому відпочити й побути наодинці з думками.
21 лютого 2026 року Андрія мобілізували до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.
6 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександроград на Донеччині Андрій зник безвісти. У середині жовтня 2026 року за результатами ДНК-експертизи його було ідентифіковано та офіційно визнано загиблим.
У глибокій скорботі залишилася велика родина: батько Михайло, брат Юрій із сім’єю, а також сестри Марія, Галина та Ірина зі своїми сім’ями.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким полеглих Захисників. Розділяємо горе родин.

Вічна пам’ять і шана Захисникам України.

Переглядів: 4