З ініціативи начальника Яворівської районної державної адміністрації Ярослава Коминського продовжуємо рубрику – Спадщина Яворового краю сторінками минулого

Не дивлячись на всі випробування які випали на нашу долю, на долю новітньої України ми повинні пам'ятати що ми представники однієї з найдревніших цивілізацій на планеті, ми нація нескорених людей з багатою культурою, традиціями та вірою !

Отже, продовжуємо мандрівку Яворівщиною в нашій постійній рубриці "Спадщина сторінками минулого".

На території Яворівського району розташований Палац Страхоцького, перша половина ХІХ ст., який нагадує про романтичну епоху міста на сучасному українсько-польському прикордонні.

Палац Страхоцького розташований в північному передмісті Мостиськ – Рудниках. Яскрава пам’ятка під червоним черепичним дахом, над оздобленням якої працював відомий львівський скульптор Антон Шімзер. Неподалік палацу – фігура Матері Божої з дитятком, яка збереглася неушкодженою з 1822 року.

Відтак на початку ХІХ століття Рудниками, які належали до коронних маєтків Мостиського староства, на правах спадщини заволодів шляхтич Антоній Страхоцький. Тут він замешкав зі своїми молодшими братами: Юзефом, майором польського війська та наполеонівським офіцером, та Романом. Антоній Страхоцький був чоловіком шанованим, приятелював з князем Генриком Любомирським. Тож, можливо, саме високі знайомства спонукали Страхоцького збудувати палац, аби часом товариство не запідозрило його в бідосі чи скнарості.

Відомо, що станом на 1825 рік готові були лише фундаменти майбутньої споруди. Мартін Смаржевський, який гостював у Страхоцьких, у своєму щоденнику щиро дивувався з розмаху будівництва, хоча не міг второпати, яким чином не надто багатий власник лише одного села зможе роками підтримувати таку витратну споруду.

Будівля вражає автентичною дахівкою, колонами, які вишикувалися у ряд на його фасаді, круглими кімнатами та вікнами незвиклої форми. Частково збереглася пластика фасадів та декоративна ліпнина в інтер’єрах.

Найдавнішими та найцікавішими є дві гравюри Петра Піллера, виконані за малюнками Антонія Лянге. На них, як і на фотографіях міжвоєнного часу, бачимо, що палац складався з двох різних за характером крил, поставлених під прямим кутом до себе та з’єднаних за допомогою башти-ротонди. Триповерхове ліве крило було вище від правого і вирішене в неоготичному стилі. Його прикрашали масивні колони, утворюючи щось на кшталт порталу. Перед головним входом пролягли відпочити два леви, вирізьблені з пісковику. Під двома вікнами можна розгледіти картуші з гербами власника палацу та його дружини.

Палац був оточений романтичним парком з просторими газонами, на яких розташовувалися групи різних дерев. Під час війни палац зазнав суттєвих пошкоджень. Було втрачено оранжерею, з даху позникали романтичні комини, а колекції живопису, порцеляни та бронзи було розграбовано. Уже після Другої світової, коли палац пристосовували під школу, було порушено автентичні інтер’єри, з яких збереглися хіба залишки ліпнини. З 2021 року у зв’язку з оптимізацією школу було зачинено. Сьогодні актуальне завдання – наповнити єдиний збережений Палац Мостищини життям! Лише у цьому випадку можна забезпечити історичній пам’ятці довголіття, кажуть експерти!