Терлецький Маркіян Антонович - педагог, історик, громадський діяч, брат Терлецького Омеляна.
Народився 1 листопада 1885 році в сім’ї о. Антона Шишковича-Терлецького. Початкову освіту здобув у рідному селі, гімназійну - у Перемишлі (1904). Закінчив філософський факультет Львівського університету. Докторську дисертацію захистив у Празі (нині столиця Чехії). Учителював у Інституті для дівчат Перемишлі (1908—10). Перемишльській державній українській гімназії (1911—18).
Під час Першої світової війни, будучи мобілізованим до австрійського війська (1915), у м. Грац (нині місто в Австрії) викладав військову справу.
В добу визволення змагань став добровольцем Української Галицької армії, у складі якої воював на території України до її переходу влітку 1919 на територію Чехословаччини. Там потрапив до табору інтернованих формувань Української Галицької армії в м. Німецьке Яблонне (нині м. Яблонне-в-Под’єштеді, Чехія), де став співорганізатором школи, в якій викладав історію та географію. Згодом працював лектором курсів при Українському технічно-господарському інституті м. Подєбради (Чехословаччина; 1921—23) та на посаді професора стародавньої історії, зав. кафедри і заст. директора Українського високого педагогічного інституту в Празі (1923—26).
Після повернення до Галичини (1926) працював у системі «Рідної школи», Був директором гімназій у Яворові та Станиславові (нині м. Івано-Франківськ), 1933-39 рр. учителем у м.Чортків та інспектором середніх шкіл "Рідної школи". Редактор часопису "Рідна школа" (1936—39), співорганізатор першого Українського педагогічного з’їзду (1936) та редактор книги "Перший український педагогічний конгрес".
Під час Другої світової війни - директор української гімназії в м. Ярослав (1941—44). З наближенням кінця війни виїхав до Німеччини (1944), де вчителював у табірних гімназіях у м.Карлсфельд та Вернер Касарні (1946—51), працював у видавництві "Вернигора" та Українському вільному університеті в Мюнхені (викладав історію країн Сходу, Греції та України).
1952 переїхав з родиною до США, де на курсах українознавства в м.Чикаго впродовж трьох років викладав історію України, став співзасновником і керівником першої Української книгарні, очолював Учительську громаду, входив до складу управи тижневика "Українське життя". Із 1959 жив у м.Нью-Йорк (США), брав участь у багатьох українських наукових і громадських інституціях, активно працював у складі земляцтва "Перемищина", заснованого 1953, взяв участь у виданні та поширенні книги "Перемишль — західний бастіон України".
