Народився, 17 листопада 1908 року с.Феськівка Менського району Чернігівської області. Поет, перекладач, літературознавець, громадський діяч Народився в селянській родині.
Навчався в Київському інституті народної освіти, де його викладачами були професори С.Савченко, М.Калинович, Б.Якубський, С.Маслов, М.Зеров.
Викладав у Тираспольському та Вінницькому педінститутах.
1943 Григорій Кочур разом з дружиною був репресований і відправлений на шахти в Інституті (Комі АРСР). Там Григорій Порфирович Кочур займав провідне місце в інтернаціональному гуртку інтелігенції, не припиняв творчої діяльності. Перекладав, писав вірші, вивчав з допомогою репресованих нові мови, зокрема, естонську, латвійську, вірменську, грузинську, прилучав до цього друзів. Активне духовне життя допомагало протистояти реаліям каторги.
Після звільнення в 1953 і реабілітації (1962) Кочур повернувся в Україну й оселився в Ірпені під Києвом.
Найближчий соратник М. Рильського, Кочур Григорій був неформальним лідером українського перекладацького цеху.
Григорій Кочур належав до ключових фігур національно-культурного відродження в Україні в 60-ї. Його оселя в Ірпені була центром, де збиралася опозиційно налаштована творча інтелігенція. Після першої хвилі арештів серед української інтелігенції в 1965 Кочур Григорій в числі 139 авторів підписав листа на захист своїх друзів і близьких знайомих.
Усі ці роки Григорій Кочур багато і плідно працює, виховуючи нове покоління перекладачів. Його переклади охоплюють 26 століть, починаючи від Архілока (давньогрецька поезія) і закінчуючи сучасними поетами, три континенти (Європа, Америка й Азія), біля 30-ти літератур. Він автор статей з теорії перекладів, кваліфікованих передмов до видань зарубіжних авторів, численних рецензій і спогадів.
У 70-х Кочур Григорій став усе частіше потрапляти до списків тих, кого "розбирали" на різних зборах, попав до "чорних списків", зокрема, за те, що зустрічався з українськими літераторами з-за кордону. За другої хвилі репресій серед української інтеліґенції в 1973 К. був виключений зі Спілки письменників України (СПУ): попри тиск, не дав потрібних КДБ показів проти Є.СВЕРСТЮКА. Був практично позбавлений можливості публікуватися.
Тільки 1988 К. відновлений в СПУ. 1989 видана невелика збірка його віршів "Інтинський зошит", його табірна поезія з царства "дротяного дракона". 1991 р. виданий том вибраних перекладів "Друге відлуння ".
Як твердить критик і теоретик перекладів М.Новикова, збірка перекладів Кочура - це "одночасно факт української культури, документ нашого часу і "багатоголосий монолог" самого Кочура".
Григорій Кочур - лауреат премії ім. М.Рильського за переклади і Державної премії ім. Т.Шевченка за книгу „ Друге відлуння“ (1995, посмертно).
Тільки у 82-річному віці дістав можливість прийняти зарубіжні запрошення і виступити з доповідями на наукових конференціях у США (Іллінойський університет, 1991), у Польщі й Чехії (1992).
Кочур був дійним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка, нагороджений медаллю НТШ ім. М.Грушевського.
Помер Григорій Порфирович Кочур 15 грудня 1994 року м. Ірпінь Київської області.
Джерело:http://archive.khpg.org/index.php?id=1113912757
