Ключові повідомлення Історична довідка Регіональний вимір трагедії Спогади очевидців Корисні посилання Ключові повідомлення Початок німецько-радянської війни обернувся для мешканців Західної України драматичною сторінкою – масовими розстрілами в’язнів у тюрмах. 23 червня ми вшановуємо пам’ять цих жертв радянського тоталітарного режиму. На початок німецько-радянської війни застінки НКВД УРСР були переповнені. В них утримували 73 тисячі осіб, в тому числі “контрреволюційних та антирадянських елементів”.
Перед відступом радянських військ постало питання, що робити з усіма ув’язненими? З метою його вирішення 23 червня 1941-го нарком держбезпеки Меркулов підписав наказ про тюремний облік усіх ув’язнених і їх розподіл на тих, кого розстріляти, а кого депортувати в концтабір. Через блискавичний наступ Вермахту реалізувати його не встигли, тому видали нову вказівку – всіх політичних та економічних злочинців стратити. Спочатку розстрілювали по одному, а потім групами без суду і списків. Ув’язнені намагалися чинити опір, однак їхні виступи призводили до жорстокіших розправ.
Масові екзекуції для так званого “розвантаження тюрем” розпочалися із прикордонних Перемишля та Добромилі 22 червня 1941 року. До кінця місяця розстріли відбулися у Львові, Дрогобичі, Самборі, Стрию, Луцьку, Ковелі, Володимирі-Волинському, Тернополі, Чорткові, Кременці, Дубно та інших містах. Загалом у перші тижні війни в тюрмах Західної України страчено понад 24 тисячі осіб. Далі таку ж практику застосували в центральних і східних регіонах. У контексті міжнародного права такі дії органів НКГБ і НКВД можна кваліфікувати як злочин проти людяності. Вочевидь, саме тому десятки років його сліди спецслужби ретельно ховали. Завдяки “декомунізаційному пакету” законів, Чортківської тюрми. Він зауважив, що в’язні йшли з Чорткова до Умані через Кам’янець-Подільський – Жмеринку – Тиврів – Ситківці – Христинівку. Було зафіксовано, що “під час руху при спробі повстання і втечі було розстріляно 123 членів ОУН”.
Частину евакуйованих арештантів чортківської, а також чернівецької і коломийської тюрем (разом 14 вагонів) підігнали 5 липня до мосту Кострижівка– Заліщики. Однак напередодні радянські сапери, щоб уповільнити просування нацистів, підірвали цей міст між двома берегами Дністра. Рухатися далі було неможливо – не було колій. Тоді вагони з людьми облили бензином, підпалили і штовхнули в Дністер. Не вижив ніхто. Течія Дністра принесла тіла до берегів молдовського міста Вадул-луй-Воде. Там їх поховали у братській могилі. Місцеві згадували, що руки у жертв були зв'язані дротом. Івано-Франківщина Івано-Франківськ (на той час – Станіслав) Масові розстріли у Станіславській тюрмі у червні 1941 року проводили в камерах, на подвір’ї, а також за межами міста – в урочищі Дем’янів Лаз. Василь Ніновський – в’язень, якому вдалося врятуватися, в книзі “Відлуння Ленінського пекла” описав, як 29 червня 1941 року його і ще сотні арештантів вивели на подвір’я тюрми, зв’язали руки мотузками (оскільки кайданів уже не вистачало) та погрузили у вантажівки в такій кількості, що можна було задихнутися.
Радянська влада здійснювала злочини переважно вночі під шум двигунів, аби
не було чути пострілів. Ями готували заздалегідь. Василь Ніновський зазначив,
що розстріли на місці проводили щонайменше чотири десятки енкаведистів. Вони
поспішали. Частина арештантів намагалася втекти, але їм це не вдавалося. Тоді
врятувалися лише декілька осіб. Усього в тюрмах НКВД Івано-Фраківщини у
1941 році знищено 2 500 в’язнів. Дем’янів Лаз – урочище біля Івано-Франківська, місце масових розстрілів в'язнів з тюрми НКВД. Розстріли проводили в кінці червня перед відступом радянських військ у 1941 році. В 1970 році поховання зачистили бульдозерами. 21 вересня 1989 році під час розкопок українське товариство “Меморіал” знайшло три могили з останками 539 людей, із них – 129 дівчат. Більшість загиблих убиті пострілом у потилицю з дрібнокаліберної гвинтівки, груди
багатьох простромлені багнетом. Серед тих знахідок були особисті речі – ремінці,
обручки, запальнички. В кишенях одягу та за халявами чобіт – квитанції, квитки,
навіть вироки суду. Написано – 3, чи 5, чи 7 років позбавлення волі. Насправді ж
людей було страчено.Фахівці змогли ідентифікувати 524 особи. Вони були засуджені радянською владою від 3 до 25 років ув’язнення. В 1998 році недалеко від поховань відкрили меморіальний комплекс “Дем'янів Лаз” – перше віднайдене на Івано-Франківщині масове поховання жертв політичних репресій 1939–1941 років.
Черкащина Умань 2 липня 1941 року з Чортківської тюрми пішим ходом вивели 954 арештантів.
Це були мешканці Монастириського, Чортківського, Борщівського,
Теребовлянського, Бучацького районів Тернопільщини. Етап слідував через
Кам’янець-Подільський, Жмеринку, Тиврів, Ситківці, Христинівку до Умані.
Більшість ішли босоніж. Попереду – кінна розвідка, поряд – конвой. На підході до
села Лосяч місцеві патріоти звели барикади, щоб зупинити колону, але
енкаведисти з кулеметів зруйнували її вщент. У Гуштині чекісти побачили двох
хлопців, які виглядали з-за хати. Їх заарештували й доєднали до колони.
На цьому шляху із Чорткова до Умані через спробу втечі або виснаження
було розстріляно 187 осіб. В Умані 20 липня за розпорядженням воєнного
прокурора фронту і заступника народного комісара державної безпеки УРСР
Ткаченка вбили понад 700 бранців Чортківської тюрми, засуджених і підслідних
за контрреволюційними статтями.
Поховали розстріляних в Умані у дворі колишнього приміщення міського
відділу НКВД і на прилеглій території, а також на Міщанському католицькому
кладовищі (провулок Залізняка). У 2011 році в Умані спорудили меморіал із
викарбуваними на гранітних плитах відомими іменами в’язнів Чортківської
тюрми, розстріляних на Черкащині.
Корисні посилання
1) Бондарук Л., Зек Б., Яцечко-Блаженко Т. Кривавий слід НКВС // Проект
“Україна”. Волинь 1939-1946. Окупована, але нескорена/ Лариса Бондарук,
Богдан Зек, Тетяна Яцечко-Блаженко. – Харків, Фоліо, 2020. – 572 с. – С.57-91.
2) Дерев’яний І. Розстріли в’язнів в червні-липні 1941 р. Як це було (фото) //
Історична правда. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/24/43789/
3) Зек Б. М. Луцьк у роки нацистської окупації (1941–1944): монографія /
Богдан Миколайович Зек. – Луцьк: Вежа-Друк, 2017. – 421 с.4) Коц М. Г. У лабетах червоних вампірів (репресії радянських
“визволителів” проти українських патріотів на теренах Волині в 1939-1941 рр.). –
Луцьк: Надстир'я-Ключі, 2015. – 214 с.
5) Мизак Н.С. Українська Голгофа – Уманський розстріл 1941 року: Додаток
до серії “За тебе, свята Україно”. Книга десята. – Чернівці-Торонто: Чернівецький
нац. ун-т, 2011. – 260 с.; іл.
6) Масові розстріли 1941-го. Історична довідка // Національний музеймеморіал жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”. – Електронний
ресурс. – Режим доступу: http://www.lonckoho.lviv.ua/arhiv/masovi-rozstrily-1941
7) Круцик Р. М. Дем’янів Лаз: геноцид Галичини. Жертвам комуністичного
терору 1939–1941 рр. на Прикарпатті присвячується. — Київ : Простір, 2009. –
349 с.
8) Павлюк І. Уманська катівня 1941 року. Історії звичайних людей з
Галичини // Історична правда. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.istpravda.com.ua/articles/2014/09/25/144857/
9) Пагіря О. Масові розстріли в’язнів у тюрмах НКВС УРСР влітку 1941 року
// Територія терору. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://www.territoryterror.org.ua/uk/publications/details/?newsid=248
10) Патриляк І.К., Боровик М.А. Радянізація Галичини й Волині // Україна в
роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. - Ніжин:
Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. – 590 с. – С.57-65.
11) П’єцух М. Трагедія Саліни. НКВД зробило львівську шахту братською
могилою // Історична правда. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/26/43980/
12) Розстріли в тюрмах Західної України в 1941 р.: документи // Архів
визвольного руху. – Електронний ресурс. – Режим доступу:
http://avr.org.ua/?idUpCat=987
