Андрій Мельник (народився 12 грудня 1890 року в селі Воля Якубова неподалік від Дрогобича, що на Львівщині, помер 1 листопада 1964 р. у м. Клерво, що в Люксембурзі) - абсолютно знакова особистість в українській історії та її національно-визвольному русі.
Він став символом національно-визвольного руху нарівні з Нестором Махном, Симоном Петлюрою, Романом Шухевичем і Степаном Бандерою. Його ім'ям назвали цілий рух ОУН, а послідовників, відповідно, іменували "мельниківцями". Однак він фактично залишився в тіні свого основного конкурента, Степана Бандери, і тоді, в 40-і рр. ХХ століття (програвши в популяризації власного напряму, значно поступаючись першому в радикалізмі і навіть екстремізмі), і зараз (популярність в пошукових системах Степана Бандери в 20 разів вище серед сучасних українців, ніж Андрія Мельника), хоча
засновник ОУН Євген Коновалець саме Андрія Мельника, а не Степана Бандеру називав своїм наступником. Недарма після вбивства агентом НКВС Коновальця 11 листопада 1938 р. саме Мельник очолив ОУН, а 27 серпня 1939 р. отримав повноваження "вождя" організації.
Мельник був героєм Громадянської війни (на відміну від Бандери, народженого у 1909 р.), спочатку офіцером корпусу січових стрільців під командуванням Коновальця, пізніше - полковником армії УНР. Його військова та політична кар'єра почалася на фронтах Першої світової війни, досягла свого піку в роки Другої світової війни і завершилася під час "холодної війни".
Головні подвиги в житті Андрія Мельника.
Сотник січових стрільців в Першу світову. Андрій Мельник ще парубком вступив до лав січових стрільців, з якими пройшов довгий шлях, особливо відзначившись під час карпатських боїв у 1915 році. Як прекрасний командир майбутній лідер ОУН проявив себе ще під час боїв за гору Маківка, під Заваловом і над Стрипою. Під час виснажливих боїв з російською армією за гору Маківка 28-29 квітня 1915 р. сотня Мельника, що входила до складу першого куреня УСС, утримувала ліве крило оборони, витримавши кілька лютих атак супротивника. 30 квітня сотня Мельника разом з сотнею Будзиновського сама контратакувала противника, захопивши 173 полонених і 3 кулемета. 1 травня сотня стрільців Мельника разом з сотнею Будзиновського весь день стримувала наступ російської піхоти на самій вершині гори Маківка. Закінчився цей день успішною контратакою українських бійців. Андрій Мельник став одним з тих, кого прославив бій за гору Маківка, забезпечивши йому незаперечний авторитет в майбутньому. Надалі він не раз демонстрував і командирські таланти, і особисту сміливість.
Однак солдатське щастя не завжди залишалася на стороні молодого стрілецького сотника. 4 вересня 1916 р. в бою за Бережани на горі Лисоня Андрій Мельник потрапив у полон і був інтернований в с. Дубовиця під Царицином. Разом з ним у табір потрапили такі видатні діячі українського національного руху, як Михайло Матчак, Василь Кучабський, Іван Андрух. Уже в таборі Андрій Мельник познайомився і потоваришував з Євгеном Коновальцем - майбутнім лідером УВО і засновником ОУН.
Джерело:http://heroes.profi-forex.org/ua/melnik-andrij-atanasovich
