Юля Кіріллова. Служила у 25 окремому мотопіхотному батальоні «Київська Русь», що входить до складу 54 окремої механізованої бригади. Проходила службу з липня 2015 року, до Покрови 2016 року.
«Була медиком, сан. інструктором, водієм швидкої, ким доводилось тим і була» - так почала свою розповідь про себе Юля
Чому ти вирішила піти на фронт?
- Рішення таке я прийняла з самого початку війни. Мій чоловік служив в 30 тій бригаді. В серпні 2014 року він загинув в Степанівці... Після того мені було дуже тяжко, я продовжувала займатись волонтерством, але мені просто хотілось якомога більше життів врятувати. І тому в мене назріла ідея піти самій в АТО і піти саме медиком, щоб якомога більше життів врятувати. Якщо я не змогла одне врятувати, то хоча б чиєсь…
- Пам'ятаю яскравий момент - мій перший виїзд в якості водія. Спочатку я боялась сідати у велику машину, було страшно. Перший раз виїзд на ноль, троє 300-тих, тяжкі… Це було в мій день народження 28 серпня, Перша Пречиста. Ми накрили на стіл, хотіли пообідати, і тут прибігає наш начмед і каже: «все, дівчата, збирайтеся у нас виїзд!».
І знаєте, якось так страшно… і не тому, що виїжджаєш. Виїжджали і не один раз, і ми під обстрілами були по декілька днів, в боях брали участь, як медики, виносили поранених і вивозили, але то зовсім інше, коли від тебе залежить як ти туди доїдеш, як довезеш. Навіть словом «страшно» не опишеш. Ми, ще з двома дівчатами, виїхали на позицію «Вінниця» за пораненими, і там почав працювати міномет. Під обстрілом машину кинуло і вона просто заглохла. Я просто в шоці! Перший виїзд, обстріли, машина заглохла, не знаємо, що робити.
Але, дякуючи Богу, всіх вивезли, всіх евакуювали, машину кинули там, і потім вже пізно вночі повернулися її забирати. Це був дійсно незабутній день народження. Вперше було дуже страшно. А так, в принципі… ну були виїзди. Було дуже багато смішних моментів серед горя, серед сліз. 28-29 червня йшов тяжкий бій на Світлодарській дузі, тоді загинув Василь Сліпак і боєць нашого батальйону Кузнєц. Тоді нам було дуже тяжко.
Та взагалі у наших дівчат така жіноча незламна сила, що будь-який чоловік може позаздрити такій стійкості, витривалості, волі до життя, волі до того що допомангати рятувати життя.
