Кожна людина мусить пам’ятати, звідки вона родом, де поховані її предки. Найріднішим місцем для кожного є дім, де пройшло дитинство. Для кожного з нас Батьківщина починається з стежини рідного дому, запаху чорнобривців біля хати. Цей рідний куточок втілює в собі те, з чого починається маленька батьківщина, що назавжди входить у душу.
22 квітня 2018 року в приміщенні НД с. Мужиловичі Яворівського району відбулась творча зустріч з поетом, майстром пензля Йосифом Івановичем Шевчиком. Шевчик Йосип Іванович народився 25 листопада 1943 року в с. Мужиловичі Яворівського району – патріотичному куточку Галичини. Навколишні хутори радянська влада знищила, бо жителі так само, як і центрального села не змирилися з московською окупацією Все свідоме життя Йосиф Іванович присвятив землі. Він був одним з кращих агрономів Мостиського району. Розуміється не тільки в землі, а й в політиці, людських душах, знав і знає чим дихає наша ненька – Україна. Саме тому з 1990 року став керувати районною організацією руху і зробив все, що міг для утвердження молодої української держави. Одружений, живе в Мостиськах. Має чудовий голос і гарно співає. Понад усе любить українські народні і патріотичні пісні. Живопис, якому він присвячує багато часу , збагачує його душу та світогляд. Кілька років тому в Йосифа Шевчика відкрився ще один Божий дар – віршування. І це досить природно , бо гени мають таку властивість передавати свою любов до землі, до рідного краю в наступне покоління. Творчість Йосифа Івановича – це великий штрих до історії нашого краю. Перед земляками автора виступив чоловічий вокальний квартет «Майдан» Мостиської ОТГ, керівник З. Мазуркевич, акомпаніатор.
С. Хоміць. У виконанні квартету прозвучали українські народні пісні та твори українських композиторів. Йосиф Іванович розповів присутнім про своє життя , творчість. Односельчани переглянули виставку картин , автор на згадку про зустріч подарував свою збірку поетичних творів «Шепіт листя з рідного саду».
Любити край ніхто не заборонить,
Хоч вітер лютий в чоло негоду гонить,
Ще яничар «наш рідний» жити не дає,
Мені ганьбою в очі образливо плює,
Елітний злодій грабує цілою юрбою…
Надіюсь, вистою у цьому шаленому двобою!
А як впаду – нічого в тебе, краю, не візьму,
Лиш шепіт листя з рідного саду.
Вишневі та черешневі сади , золоті осінні ліси, тихі зимові вечори, шумливі потоки, замріяні долини, чудова природа рідного села Мужиловичі дає снагу для творчості Йосифу Івановичу Шевчику.
Сільський голова , завідуюча НД , громада села виразили подяку
Й. І. Шевчику за таку теплу творчу зустріч.
