Володимир Гера – Герой сучасної України

Ця війна Росії з Україною виявила серед нас сотні героїв, багато з яких жертвують собою, щоб врятувати товаришів. Один з таких героїв – 23-річний житель села Чернилява Яворівського району Львівської області Володимир Гера – лейтенант розвідроти 24-ї Залізної ім. князя Галицького окремої механізованої бригади.

Володимир хотів стати військовим ще зі школи. Інтерес до армійської справи у нього пробудив вчитель допризовної поведінки – молодий викладач, який охоче возив учнів на стрільбища, на полігон, знайомив з військовою історією краю. Після школи Володимир спочатку поступив в Національний університет «Львівська політехніка», але все ж у підсумку пішов вчитися у Львівську Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного, яку закінчив з червоним дипломом. Під час навчання написав п’ять наукових робіт з національної безпеки, присвячених проблемам у військових сферах, з якими займав призові місця на різних конкурсах. 2013 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Комплекси, прилади та пристрої артилерійської розвідки».

Від початку війни хлопець з побратимами готували техніку в тилу. В березні він вирушив на східний фронт. Служив у розвідувальній роті, потім став коригувальником вогню. На його рахунку – не один успішний бій із супротивником.

За три місяці служби у зоні Антитерористичної операції Володимир Гера встигнув зробити чимало. Його взвод здійснював спеціальні заходи щодо розстановки по периметру станції для охорони артилерії й її ефективної діяльності, залучався до супроводу колон з продовольством, боєприпасами та особовим складом у проблематичні райони АТО, до зачистки місцевості від диверсійних груп тощо. Зокрема, наприкінці липня, отримавши наказ щодо знищення ворожого незаконного угруповання, що переховувалося біля залізничного переїзду, взвод у надзвичайно короткий час виконав завдання і, головне, без людських втрат.

З середини серпня підлеглі лейтенанта Гери у складі військових підрозділів 24-ї омбр забезпечували прикриття десантників і недопущення прориву терористичних угруповань у район Луганського аеропорту. За рішенням командира бригади саме Володимира призначили коригувальником вогню артилерії. Зі своїми обов’язками молодий офіцер впорався. Він вчасно і якісно виявляв координати ворожих позицій, які швидко надавав нашій артилерії для завдання влучного удару у відповідь.

Особливо відзначився Володимир Гера в ніч на 1 вересня 2014 року, коли з найвищої будівлі – металургійного заводу, куди перебазував свій спостережний пункт для кращого обзору позицій населеного пункт м. Лутугино, корегував вогонь артилерії. Після двогодинної ворожої артилерійської підготовки по підрозділах десантників та 24 омбр, що забезпечували охорону аеропорту, лейтенант засік кілька БМД противника, роту російських десантників та дві установки «Град», які невдовзі були повністю знищені нашою артилерією. Цього ж ранку, отримавши наказ на прикриття відходу наших десантників з аеропорту м. Луганська, лейтенант Гера продовжував виконувати непрості обов’язки щодо прикриття відходу 400 українських бійців. Навіть після того, як отримав важкі поранення, він не полишив поля бою і продовжував корегувати вогонь української артилерії.

Лейтенанта виніс із поля бою Роман Шевчук родом з м. Рівного, який сам зазнав важкого поранення і стікаючи кров’ю, тягнув його за здорову руку майже 2 кілометри. У Шевчука самого одна рука не працювала, потім і в ногу потрапив осколок, він продовжував тягти Геру з кровотечею із ноги. Коли обстріли поновлювалися, прикривав лейтенанта собою. Знайшов його навіть після того, як їх ударною хвилею розкидало на 100 метрів. Володя, аби не потрапити в полон, хотів скоїти самогубство, але через отримані травми його руки не слухалися. Обох товаришів дивом знайшли і вивезли бійці 24-ї бригади.

Наслідки цього поранення стали ясні тільки після того, як Геру з польового госпіталю, звідки його не могли вивезти через постійні обстріли майже добу, доставили до Харкова, йому Володимиру діагностували – важкі осколкові поранення руки, легені та хребта.

У харківській лікарні лейтенанту зробили дві операції, щоб врятувати руку. Однак, лікарі коли стали з’ясовувати причини затримки дихання і чому Володимир не відчуває ніг (це списали на шок), дізналися, що осколок роздробив п’ятий і шостий хребці грудного відділу хребта, а також пошкодив спинний мозок.

З м. Харкова лейтенанта було доставлено у Київський шпиталь, де були проведені необхідні операції з  відновлення  функції нижнього відділу хребта. Проте, після операції в столиці Володимиру, потрібна була реабілітація в Німеччині, а грошей для цього не вистачало.

За допомогою батьків, волонтерів Володимира Геру в лютому 2015 року перевезли на лікування у м. Дрезден (Німеччина).

 Подвиг Володимира не залишився непоміченим. Перебуваючи з офіційним візитом у Німеччині, Президент України Петро Порошенко відвідав пораненого. Місія виявилася надзвичайно зворушливою: глава держави вручив військовослужбовцю орден Богдана Хмельницького III ступеня. Таке визнання на найвищому рівні робить наших героїв гідним прикладом для наслідування, та дає надію, що наступні покоління будуть пам’ятати подвиги українських воїнів. Після Німеччини проходив реабілітацію у 2016 році США.

Нині Володимир продовжує боротись за своє одужання…

Переглядів: 960