«Шили і молилися»: історія про майстринь, які понад 2 місяці безкоштовно шили плитоноски для бронежилетів

У селі Залужжя від початку повномасштабної війни місцеві жителі взялися виготовляти плитоноски для наших військових. Спершу тут організували збір коштів, на які планували придбати броню. Однак зібраних грошей було недостатньо, тому почали виготовляти їх самостійно.

Навколо доброї справи об'єдналися місцеві швачки. Вони принесли власні швейні машинки, а хлопці з Самооборони допомогли облаштувати приміщення.

«Майстрині зібрались, а матеріалу не було. Якусь кількість тканини надіслав волонтер з Хмельницького, іншу частину брали зі старої військової форми. З наліпками допоміг хлопець з Дніпра. Його теща в Залужжі розкроювала тканину для плитоносок. Інший матеріал вдалося закупити за зібрані кошти. Так і почалась робота», - розповіла староста села Марія Мілянець.

Більшість майстринь - професійні швачки, які залишили основне місце роботи задля допомоги військовим. Жінки кажуть, що як шили, то кожен мовчки сидів і молився, адже до війська пішли їхні чоловіки, брати чи сини.

До процесу долучилась залужнянська молодь. Зранку до вечора вони допомагали майстриням. А в селі Старий Яр чоловіки згуртувались для виготовлення деталей для бронежилета.

Ескізи плитоносок майстриням довелося вдосконалити так, щоб вони відповідали потребам військових: легко одягалися, достатньо прилягали до тіла, були зручними тощо.

Від початку війни імпровізованому швейному виробництву вдалося пошити понад 200 плитоносок.

Переглядів: 0