Олег Синютка: “Альтернативи монетизації пільг немає”

Голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка заробив на цій посаді репутацію жорсткого та безкомпромісного керівника. Для тих, хто попадеться на порушенні трудової дисципліни, халатності чи недбальстві, справа завершується беззастережним звільненням. Для розкрадачів і хабарників – слідством і терміном. Не боїться виносити «сміття» із будівлі ЛОДА, а фахівців у свою команду підбирає на конкурсній основі. Можливо, завдяки цьому у загальнодержавному рейтингу область за два роки піднялася із 23-го на 6-е місце, а в амбітних планах її керівника – зайняти місце у трійці «призерів».

Однак життя є життя. І приносить воно не лише очікувані результати, але й неприємні несподіванки. Такими для області останнім часом стали вибух на «Степовій», сміттєва криза, війна пам`ятників та провокації, що мають на меті посварити нас із сусідньою Польщею… Про все це – у розмові очільника області з кореспондентом Укрінформу.

- Пане Олеже, вже понад два роки ви очолюєте Львівщину. Які етапи на цій дистанції були найскладнішими для вас? Як ви охарактеризуєте нинішній?

- Важко сказати, бо кожен день – це якийсь виклик. Щодня є якісь позитивні моменти і якісь труднощі. Немає проблем, які б не можна було вирішити. Є проблеми, вирішення яких потребує більше часу і зусиль.

- Які з цих проблем ви вважаєте найважчими?

- Найважче вибудувати на Львівщині територію довіри. Довіри між людьми, між владою і мешканцями, довіри у суспільстві. Оце найскладніше

- Наскільки вам це вдається?

- По-різному, насправді. Але те, що сьогодні у людей менше агресії, думаю, найголовніший результат.

- Життя на Львівщині протягом останніх двох років увійшло у розмірену робочу колію, але виникла сміттєва проблема, яка нівелює імідж не тільки Львова, а й області – в усій країні та навіть за кордоном. Чи достатньо, на вашу думку, область долучилася до ліквідації кризи?

- Вирішення цієї проблеми лежить у трьох площинах: перша – не треба переводити господарські питання у політичні. Друга – не можна і не потрібно брехати. І третя – кожен на своєму місці повинен робити те, що записано в його посадових обов`язках. І тоді проблеми будуть розв`язуватись набагато швидше.

- Допомога області в сміттєвому питанні зустрічає опір на місцях. Зокрема, при виділенні ділянок під полігони, сміттєпереробні заводи. Що робиться, аби переконати людей?

- Перш за все потрібно, щоб міська влада перестала перекладати на когось відповідальність, а зрозуміла, що це її завдання і для цього їх обирали люди, щоб вони вирішували комунальні проблеми міста. Друге – не треба втікати від людей, а їхати і говорити з ними, як складно це не було б. А третє – немає альтернативи: цю проблему треба вирішувати.

- Чи намагалися ви домовитися із колегами з інших областей?

- Якби я не вів постійних розмов, не звертався з проханнями, то ні перший, ні другий рази ми б не почистили Львів. Тому, якщо хтось вважає, що махнув чарівною паличкою – і все відразу вирішується, то треба хоча б побувати на тих нарадах, які я проводив, або поїхати до тих людей, які деколи обґрунтовано, а деколи – ні вимагають не утилізувати відходи на їхніх територіях. Тоді все стане зрозуміло.

- Як ви сприймаєте те, що у «викидах» львівського сміття в інших регіонах обов`язково знаходять пачки чеків із львівських супермаркетів або зошити з львівських шкіл. Чи це не своєрідна «візитка Яроша» – намагання викликати ненависть до львів`ян, якщо вже не до бандерівців, то до посмітюхів, які створюють екологічну загрозу для України?

- Я думаю, що потрібно дуже чітко запитати у тих людей, які вивозять сміття і викидають його вздовж узбіч. Тому що за це їм платять кошти, а якщо їм платять, значить, їхні прізвища відомі, їхні автомобілі є знані, і просто треба запитати, з якою метою вони це роблять. Тоді все стане зрозуміло. На превеликий жаль, усі наші звернення до міської влади, щоб вони дали інформацію хоч би про одну машину, яка була затримана чи безпідставно зупинена, залишилися без відповіді. Тому що, як я розумію, таких фактів просто нема. Є бажання на цьому знайти якісь політичні дивіденди.

- А ці листи, які мер Львова Садовий демонстрував, що він, мовляв, надсилає, а йому не дають ні відповідей, ні згоди?

- Ну, по-перше, на засіданні обласної комісії з надзвичайних ситуацій було виявлено, що в період між двома засіданнями ніхто жодного листа не писав. Після гострої розмови вже пішли звертання, але ситуація стала настільки складною, що просто написати листа було замало. Треба їхати, розмовляти, переконувати, без цього сьогодні прогресу вже не буде.

- Якими аргументами ви користуєтесь у таких розмовах?

- Деколи переконую, деколи сварюсь, по-різному.

(Від редакції: коли вже готувалось інтерв`ю, в облдержадміністрації у присутності віце-прем`єр-міністра України Володимира Кістіона було підписано меморандум між міською, обласною владою та мерами 20 міст Львівщини щодо прийому львівського сміття на локальні полігони протягом двох років. Цього часу львівській владі має вистачити для спорудження сміттєпереробного заводу, що раз і назавжди повинно вирішити проблему утилізації ТПВ не тільки з обласного центру, але й із низки населених пунктів Львівщини, які також потерпають від завалів сміття).

- Одне з побажань Президента при призначенні вас на посаду – це щоби Львівщина відбулась. Наскільки це вдалося на даному етапі?

- Те, що я хочу зробити, ще не реалізоване. А відповідь на це можна буде дати, коли я покину цю посаду і можна буде незаангажовано проаналізувати період, коли очолював Львівщину.

- Ви передбачаєте такий варіант?

- Стовідсотково. Раніше чи пізніше я залишу цю посаду. Я ж не буду на ній пожиттєво.

- На Львівщині вже відбулося кілька етапів виборів до об`єднаних територіальних громад. Що показали перші ОТГ? Чи є сенс це робити? Як громади скористались коштами?

- Перше: альтернативи створенню ОТГ і децентралізації, яку започаткував Президент, просто немає. Друге: наші люди дуже мудрі, і вони обирають не популістів, а нормальних людей, так виглядає, що навіть представників політичних течій, які займаються популізмом, не беруть у розрахунок, тому громади очолюють прагматики. І третє - об`єднання дає більші фінансові можливості. Разом із тим, об`єднання потребує фахових людей. Якщо все це складеться, то я переконаний, що навіть за короткий період часу ми будемо мати позитивні зрушення.

- Коштами вже якісь громади скористалися?

- Звичайно. Держава минулого року виділила спеціальний фонд на підтримку ОТГ і фактично кожна об'єднана територіальна громада в більшій чи меншій мірі мала можливість отримати додаткові кошти. Окрім цього, кожна громада зі своїх коштів також виділила фінансовий ресурс на капіталовкладення. І сумарно ми декілька десятків мільйонів отримали по області тільки за рахунок об`єднання.

- Якісь конкретні результати від цих вкладень уже є?

- Є у кожній громаді, починаючи від дороги, освітлення, і закінчуючи садочком, школою.

- Де скористалися новими можливостями найбільш ефективно?

- Я б не хотів виділяти. Деякі з громад під час створення апріорі мають менші фінансові ресурси. Але їхні намагання є набагато більшими. А дехто, отримавши гроші, залишив їх на рахунках і не може ними вміло скористатися.

- А ви маєте на це вплив?

- Голова обласної адміністрації мусить мати вплив на все. Деколи він сильніший, деколи слабший, але те, що ми постійно спонукаємо голів виконувати роботу і залишати після себе позитивний результат, це однозначно.

- У суспільстві неоднозначно сприймається реформа медицини, зокрема в плані створення госпітальних округів, як це проходить у нас?

- Те, що медицину треба реформувати, здається, уже ні в кого не викликає сумнівів. Інша річ, стосовно госпітальних округів. Якщо це зробити грамотно і мудро, то це буде правильно. Якщо зробити просто для «галочки», то це, звичайно, ні до чого не приведе. Ми подали свій проект. Він дещо не влаштовує міністерство охорони здоров`я, але відстоюватимемо його.

- Чим наш проект відрізняється від МОЗівського?

- Моя категорична позиція – реформування не має призвести до закриття. До оптимізації - так, можливо - до зміни спеціалізації. Але я переконаний, що ми не можемо бути епохою чи поколінням, яке позакриває лікарні, школи і нічого після себе не залишить. Коли говоримо про школи, ми повинні думати не про заклад, а про учня: де йому буде комфортніше отримати кращі знання. Коли говоримо про лікувальні установи, то ми знову ж повинні думати не про будівлю, а про людину, яка може захворіти і не мати змоги їхати лікуватись за кордон або ж на великі відстані, а повинна отримати в найближчому місці ту допомогу, якої вона потребує.

- Ми нещодавно пережили трагедію на «Степовій». Яка ситуація зараз на цій та інших шахтах, які висновки зробила і які рекомендації надала урядова комісія і що з цього виконується? Чи приведені до ладу дозвільні документи щодо «Степової» і «Червоноградської», як іде розслідування?

- Урядова комісія працює і вже має перші висновки, які говорять про халатне ставлення, в тому числі і посадових осіб. Я не можу кваліфікувати це жорсткіше, але якщо у кінцевому результаті це призводить до смерті людей, то думаю, це більше, ніж просто халатність. Що стосується самих шахт, то держава, піднявши вартість вугілля, має спонукати шахтарів до рентабельної роботи вугільних підприємств. І те, що перший раз за останні три роки держава спрямовує кошти не на акціонерне зменшення собівартості вугілля, а на модернізацію шахт, є дуже і дуже правильно. Якщо так буде зроблено, то ми отримаємо зовсім іншу вугільну галузь.

- Львівщина є лідером у ремонті й відновленні доріг.

Недавно міністр інфраструктури зазначав, що у нас найнижча вартість ремонтів при найвищій якості. Завдяки чому цього досягнуто? Чи відіграли тут роль асфальтові заводи області?

- Все дуже просто: прозорість і конкуренція. Ми нікому не відмовляємо із тих, хто хоче розмістити тут асфальтові заводи. Для мене дуже важлива якість їх продукції і віддаль від місця ремонту. Бо якщо возити асфальт за сто кілометрів, зрозуміло, що якості там не буде.

- Ви зазначали, що в облавтодорі ведеться слідство…

- Нема священних чи недоторканих «корів». Тобто, кожній людині, яка хоче щось робити, ми будемо допомагати, і кожна людина, яка порушує закон, буде відповідати. На превеликий жаль, так виглядає, що керівник облавтодору не зумів пройти через спокусу. Його про це попереджали, він мав добру заробітну плату. Хай слідство встановить, чи завинив він, чи, можливо, вкралася якась помилка.

- Чи багато доріг в області злізли разом зі снігом?

- Якщо говорити про ремонт, який ми здійснювали капітально, то це одна дорога – Броди-Підкамінь, на якій були допущені помилки. Ми за її ремонт не заплатили. І якщо підрядник за свої кошти переробить це по-новому, він зможе розраховувати на оплату. Не зробить - не отримає ні копійки. Там, де йшла мова про ліквідацію ямковості, звичайно, говорити про довготривалість і високу якість не доводиться. Але ми розуміємо, що мусимо працювати паралельно: з одного боку суцільно укладати шляхи, які експлуатуватимуться десятки років, а з іншого – десь підтримувати старі, тому що інакше ці дороги стануть цілком непридатними.

- Які дороги будуть відремонтовані до початку літа?

- Хочемо, щоб усі радіальні напрямки від Львова були цього року відремонтовані. Тому почали ремонти на Червоноград, Кам`янку-Бузьку, Тернопіль, Самбір, Пустомити, Миколаїв, Городок і беремося до хордових доріг, які з`єднують автомагістралі. Сьогодні уже працюємо на десяти напрямках, і якщо все так піде, як зараз, то повинні зробити у 2017 році більший обсяг, ніж у попередньому.

- Те, що почали, добре. А які з них будуть завершені?

- Усі будуть завершені. На Самбір ми зробимо всю дорогу до кінця року. Торік зробили відрізок Самбір-Старий Самбір і до Турки. Там залишилось покласти тільки 20 кілометрів верхнього покриття. Воно буде зроблене в межах 20-25 днів. Від Львова до Самбора мають зробити до кінця серпня – початку вересня. На Кам`янку-Бузьку – у травні, на Червоноград, напевно, впродовж усього року, на Тернопіль маємо закінчити у липні – на початку серпня. Гнати до якоїсь там дати не будемо, але до кінця року всі роботи будуть зроблені.

- Але є одна дорога, яку, може, варто зробити до дати – на Грушів, куди влітку відбудеться масове паломництво на честь 20-річчя явлення Пресвятої Богородиці.

- Ми почали її ремонт із дороги Дрогобич–Самбір через Верхній Дорошів, маємо до 1 травня вийти на дорогу Комарно–Дрогобич і до 10 травня від тої ділянки, яка з Дрогобича зроблена минулого року, повністю пройти до Грушева. Паломники повинні почувати себе комфортно.

Але є ще один Грушів, шлях до якого викликає не менше занепокоєння: це дорога до пропускного пункту Грушів–Будомєж у Яворівському районі. Там є проблема з кредитом, який надала Україні Польща, і ми мусимо спонукати центральні органи влади швидше його акцептувати.

- Ще наприкінці минулого року ви вважали досягненням, що області вдалося «прописати» у себе п`ять великих інвестицій від іноземних фірм. Зараз же поставили дуже високу планку: відкривати щотижня по два нових підприємства. Як довго вдасться її втримувати?

- Це не є якась самоціль.

- А як загалом вдалося переламати ситуацію, адже тоді ви зазначали, що на п`ятій чи десятій хвилині розмови із потенційними інвесторами виникає питання про війну в Україні і пов'язані з цим перестороги.

- Думаю, найкращий аргумент - це ті підприємства, які вже запущені. Складніше було з першими. Якби не було втручання Президента і його допомоги, то нам би не вдалося з ними стартувати. Але сьогодні, наприклад, німецька компанія, що прийняла рішення будувати у нас завод сухих будівельних сумішей, а влітку наступного року повинна здати його в експлуатацію, знає, що перед цим на Львівщині відкриті величезні заводи Фуджікура, Бадер, а за останні два тижні відкрилося нове підприємство з виготовлення димовентиляційних каналів, тепличне господарство, фабрика з виготовлення ламінованих жакардових тканин для ІКЕА. І зрозуміло, що вони відчувають себе безпечно. А якщо безпечно - інвестують.

- Яких інвестиційних прем`єр можна очікувати найближчим часом?

- У кінці квітня - велика сонячна батарея на 9 мегават у Новояворівську, сирзавод у Радехові і так далі, - по два підприємства на тиждень…

- Ви не простежували, який вплив це має на трудову міграцію? Чи відкриття нових робочих місць «удома», змогло призупинити відтік трудових ресурсів за кордон?

- Щоб люди не шукали по світах кращої долі, вони повинні мати високу зарплату тут. Ми поставили для себе планку, яку проговорювали з представниками Європейської бізнес-асоціації, - по 12-15 тисяч гривень людина повинна заробляти тут, тоді вона не буде заглядати у Польщу. Поки що не на всіх підприємствах це вдається, але, наприклад, «Електрон», який із 70 працівників виріс до 350, уже платить такі зарплати.

- Маєте на увазі автобусобудівний підрозділ?

- Не тільки. Вони мають інші відгалуження концерну, де теж висока зарплата. Не на всіх підприємствах так. Але те, що заробітна плата росте, очевидно. Як і те, що постійно з`являються нові робочі місця. Ми підбили підсумки першого кварталу, дуже відрадно, що 15 тисяч людей мають нові робочі місця, із них 5 тисяч почали як одноосібники, а 10 тисяч отримали роботу на різних підприємствах. Тому я переконаний, що ми рухаємось у правильному напрямку.

- Ще одна болюча точка - перинатальний центр. Як просуваються там роботи, адже він мав запрацювати ще до кінця минулого року?

- Минулого року не було ресурсів. Цього року Кабмін нас підтримав, і сьогодні вже виділено 40 мільйонів. Сподіваюся, що до кінця року будуть виділені ще кошти.

- Коли він відновить роботу?

- До кінця року.

- Яке зараз найважче завдання для голови ЛОДА?

- Згуртувати людей.

- Чи вдається?

- Я насамперед дивлюся на це з точки зору гібридної війни. Адже вона ведеться не тільки там, де стріляють, а в першу чергу, в головах людей. Я ж відчуваю, як хочуть у нас посіяти зневіру, розчарування, і єдиний рецепт, як цьому протистояти, - це бути разом і робити правильні справи. Тоді все вийде і нічого нам не буде страшно.

- Як використовується наша туристична галузь, чи приносить високі прибутки?

- Ми стоїмо на порозі оголошення про будівництво абсолютно нового курорту на території Львівщини. Думаю, що вже цього року не тільки в Україні, але й за кордоном, усі про це почують. Всі підготовчі роботи там ведуться.

- Якщо не секрет, де саме?

- Давайте краще, хай оголосять ті, хто туди інвестуватиме. А що стосується старих, особливо таких як Трускавець і Східниця, вони мають позитивну динаміку. Міський голова Трускавця був із візитом в Азербайджані, тому що там збільшується бажання людей приїжджати до нас відпочивати. Сьогодні польський турист позитивно реагує на наші пропозиції, бо якість відпочинку і санаторного лікування у нас дуже високі, а ціна на порядок нижча, ніж у Європі. Перспектива нашої туристичної галузі дуже добра.

- Ми маємо декілька занепалих бальнеологічних курортів, котрі свого часу були всесоюзними оздоровницями і користувались великою популярністю - це Великий Любінь, Немирів, Новий Розділ. Чи вдасться їх реанімувати?

- Немирів після передачі прикордонній службі має дуже добрі перспективи. Що стосується Великого Любеня, там складніше, але Фонд соціального страхування повинен добудувати той об`єкт, який уже на завершенні. Про Новий Розділ я оптимістично не думаю, але хто, наприклад, ще півтора року тому очікував, що ми все-таки почнемо відновлювати роботу Жидачівського целюлозно-паперового комбінату? А зараз, сподіваюся, мине півтора-два місяці - і він розпочне випуск товарної продукції.

- Для того, щоб селяни не працювали за мішок збіжжя, ЛОДА задіяла програму "500 успішних господарств". Ви зазначали, що завдяки їй селяни зможуть заробляти за сезон по 100 і більше тисяч. Наскільки вона виправдала себе?

- Жоден із кооперативів, які ми започаткували минулого року, не прогорів, навпаки, ці люди з великим ентузіазмом дивляться у майбутнє. Важливо, що агрохолдинги, які раніше намагалися знищити ці кооперативи, сьогодні бачать у них партнерів і допомагають їм із посадковим матеріалом та іншими речами.

- Чим зумовлена така зміна у ставленні?

- Думаю, що тут була важлива позиція влади, коли ми сказали, що в дискусії агрохолдинг-фермер віддаватимемо перевагу фермеру, бо він ближчий до людей, він разом із ними. Просто зрозуміли, що альтернативи немає, тому краще допомагати, ніж воювати.

- Скільки в нас уже є таких господарств?

- Сподіваюсь, до кінця року буде перша сотня.

- В області має успіх програма теплих кредитів. Чи позбавлена вона корупційної складової, чи може будь-яка людина отримати таку позику?

- До мене не надходили скарги. Тобто, не можу стверджувати, що там все відбувається ідеально, але наші люди вже перестали терпіти. І коли є проблема, говорять про неї вголос. Поки що таких речей з точки зору надання теплих кредитів я не чув. Ми цього року за три місяці відкрили 21 справу по факту хабарництва. Починаючи від митниці, і закінчуючи фіскальною службою. Це з одного боку погано, а з іншого - люди прийшли і просто сказали, що не будемо роздавати хабарі, хочемо працювати чесно і платити податки. Така позиція є, і вона буде підтримуватися органами влади.

- Ваша ініціатива з монетизації пільг, зокрема, на транспорті, теж сприймається дуже неоднозначно. Чи не обмежить вона можливості багатьох пенсіонерів, і навіть тих, хто отримає якусь компенсацію?

- Завдяки перевізникам поки що не обмежуємо кількість поїздок пенсіонерам. Але я вважаю, що альтернативи монетизації немає. Чому ми за людину вирішуємо, як їй розпоряджатися пільгою? Якщо держава чи місцеве самоврядування вважає, що цій людині слід допомогти, не треба думати, що ми їй допомагаємо тільки тоді, коли вона їздить. Ми їй допоможемо фінансово, і нехай вона сама вирішує, на що потратити гроші. Мусимо привчити людей думати про себе і мусимо також допомагати не ефемерними речами, а реальними коштами. А друга частина, яка буде стосуватися монетизації пільг на житлово-комунальні послуги, приведе до великої економії. Тому що субсидії це, звичайно, дуже добре, це величезний крок уперед, але вони не спонукають людей економити. А якщо ми на цю суму дамо кошти, то людина намагатиметься споживати менше, а гроші використати на якісь інші потреби.

- Тобто, монетизація стосуватиметься і субсидій?

- Поки що ми говоримо лише про проїзд. І треба вже пробувати. Не переконаний, що перша спроба буде ідеальною, але якщо не починати, то так воно і залишиться.

- Ще одне болюче питання - польські пам`ятники.

- Це не польські пам`ятники - це пам'ятники в Україні, поставлені людям, які тут жили і загинули.

- Ми всіляко намагаємось загладити наслідки вандалізму проти них. У той же час польська сторона не поспішає робити кроки у відповідь щодо наших пам`яток на своїй території. Чи мали ви розмови на дипломатичних та урядових рівнях із цього приводу?

- Кожного разу, коли зустрічаємося із польською стороною, починаючи від маршалка сейму, сенату і закінчуючи воєводою Підкарпатського воєводства, говоримо про пам`ятники українцям, які загинули на території Польщі. Бо так сталося, що частина історії України тепер знаходиться поза її межами. І я жодного разу не почув, що поляки виступають проти чи хочуть, щоб продовжилася війна пам`ятників. Ми завжди сходимося на думці, що і в Польщі пам`ятниками українцям, і в Україні пам`ятниками полякам насамперед «займаються» російські спецслужби. У нас має бути достатньо мужності і толерантності, щоб не піддаватися на ці провокації.

Ми подали приклад у Гуті Пеняцькій де продемонстрували, як громада має чинити у 21-му столітті. Нема сьогодні у польської влади аргументів, чому треба чинити інакше. Тому я переконаний, що це лише питання часу.

- Багато є нарікань на ділянки, які надаються на місцях воїнам АТО. Мовляв, вони знаходиться на неродючих угіддях, мочарах…

- Ми вже виділили воїнам декілька тисяч земельних ділянок і, на превеликий жаль, є такі сільські ради, що поставилися до цього неправильно. Але я радий, що вони не просто в меншості, їх – мізер. А в більшості своїй люди не тільки доброзичливо, а з усією душею ставляться до хлопців, які воювали і захищали державу. Тому не треба поодинокі речі, які трапляються, представляти як якусь систему.

- Справжнім шоком для суспільства стало оприлюднення декларацій. Чи можете ви прокоментувати свою?

- Так, звичайно. Я навіть жартував, що минулого року нам приписали кілька десятків тисяч доларів. Може, описка. Цього року до заробітної плати дружини додали ще один нулик і замість 46 тисяч вийшло 460. Я дружині сказав: «Раз написали, іди і питай, де наші гроші».

Я не соромлюся своїх прибутків. Бо немає в області людини, яка би прийшла і сказала, що вона заплатила мені хабара чи зі мною вирішила якісь питання за гроші або іншим нечесним шляхом. З іншого боку, я не хочу бути жебраком. Я пропрацював із 1992-го року, будучи студентом, до 2002-го в бізнесі. І чесно кажучи, не шкодую. Бо багато навчився і заробив собі на статки, яких мені вистачає на пристойне життя. Компанія, в якій я працював, сьогодні у великій частині належить дружині, і вона отримує стабільні доходи. Тому ніхто мені не може закинути, що я ховаюсь від людей чи живу на вкрадені гроші. Не треба соромитись бути забезпеченою людиною, треба стидатися красти.

- Ви зберегли за собою бізнес?

- Так, сьогодні його засновником є дружина. Час від часу я питаю її, чи все в порядку. Нинішня посада не дає можливості займатись чимось іншим. Інакше ладу не буде ніде.

- Минулий рік ви заповідали як рік важкої праці. Який прогноз на 2017-й?

- Усе продовжується (сміється).

- Чим порадуєте галичан?

- Сьогодні нам набагато простіше протистояти російському агресорові, бо армія вже зовсім інша. І треба не забувати дякувати тим десяткам тисяч галичан, які взяли в руки зброю і воюють за тисячі кілометрів від Львова. Завжди війни точилися тут, на території Галичини, і завжди це були великі втрати і нищення не тільки військових, але й мирних людей.

Друга важлива річ, це те видиме, яке б дало людям повірити, що Україна як держава розвивається. Це ті ж дороги, підприємства. Треба робити конкретні, реальні справи.

Нінель Кисілевська, Львів.

 Фото: Альона Николаєвич, Анастасія Сироткіна, Микола Лазаренко / Укрінформ

Переглядів: 124