Історична довідка “Яворівщина”

З ініціативи начальника Яворівської районної державнної адміністрації Ярослава Коминського продовжуємо рубрику - Спадщина Яворового краю сторінками минулого

Історія цієї святині сягає XVII століття. Саме в тоді у цій місцевості був дерев’яний костел, який зазнав руйнації.Та вже в 1670 році храм відбудували.

Римсько-католицька парафія в Янові повстала завдяки вже згадуваному львівському писарю Яну Свошовському. Спершу парафія була включена до львівського деканату. Марійний культ в Янові бере початки від 1655 р. За часів Хмельницького в костел поляки перенесли знайдену в козацькому таборі ікону Богородиці - в якості подарунка ксьондзу Якубу Хшестовському. Вже від 1664 р. були засвідчені ласки, отримані за заступництвом Матері Божої Янівської, яка царювала в цій місцевості, тому образ вважався чудодійним.
Наступні відомості про костел походять з поч. XVIII ст. У 1702 р., за стараннями Лаврентія Перовіча, здійснено ґрунтовний ремонт святині. У цей час храм складався з мурованої та дерев’яної частин. В 1724 р. було добудовано передсінок костелу. Наступником Перовіча став Юзеф Смоковський. Окрім робіт при фундаментах святині він заснував лікарню і притулок для старців, що проіснували аж до його смерті в 1772 р. В цей час парафія була досить велика, адже до неї належало 18 місцевостей: Дубровиця, Бірки, Домажир, Янів, Ямельня, Ясниська, Карачинів, Кожичі, Лозина, Поріччя, Ставки, Страдч, Сухоліс, Великополе, Вороців, Залісся, Зелів, Жорниська.
Сумною і водночас знаковою датою для святині є 1759 рік. Саме тоді 27 листопада в с. Мальчиці померла Констанція Понятовська, мати останнього польського короля Станіслава Августа, тіло якої поховане в крипті костелу. У 1760 р. її син Станіслав Август зробив велику пожертву храму. У цей час парафія вже охоплює 20 місцевостей. Вівтар в якому знаходився образ Матері Божої Янівської отримав у 1769 р. особливі привілеї. Коронація образу разом з урочистим освяченням костелу відбулася 29 травня 1774 р. архієпископом Вацлавом Херонімом Сераковським. Відомо, що у 1743 р. в костелі був посвячений один з бічних вівтарів. Дзвіниця початково була дерев’яною. Перші згадки про неї датуються 1765 р., саме тоді при дерев’яній дзвіниці розпочалися роботи, а вже в 1766 р. було завішено два дзвони «Св. Павло» і «Св. Іван Хреститель». А вже від 1833 року є записи про існування при костелі мурованої дзвіниці, яка мала три арочні отвори.
Неодноразово в середині святині проводились ремонтні роботи. Так, у міжвоєнний період 1934-36 рр. проводились внутрішні роботи. Костел зазнав чималої руйнації під час воєнних дій. Були сконфісковані дзвони німцями, а в 1945 р. значна частина поляків, котрі тут мешкали, була змушена переїхати до Польщі. У 1946 р. храм був закритий радянською владою. Як часто траплялося за часів радянської влади, святині не використовували за призначенням. Така доля спіткала і цей костел. Тут був створений склад для книжок. Лише в 1990 храм був повернений парафіянам цього краю і з цього часу тут проводяться ремонтні роботи, громада всіляко підтримує життя костелу. Щодо архітектурного оздоблення святині, то тут чітко проявляються основні риси бароко. Головний фасад насичений багатим декором.
Перед входом на подвір’я святині височіє статуя Івана Павла II. «Не бійтеся» – саме цей напис є на пам’ятній дошці постаменту, що є закликом до всіх християн.
31 травня 2017 року костел проголосили санктуарієм Матері Божої Цариці Миру. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.
Джерела інформації:
Переглядів: 0