Історична довідка “Яворівщина”

З ініціативи начальника Яворівської районної державної адміністрації Ярослава Коминського продовжуємо рубрику - Спадщина Яворового краю сторінками минулого.

Попередньо ми з вами були на історичному шляху санаторію, що в смт Немирові. Таким чином сьогодні хочу розповісти про ще один санаторно-курортний лікувальний центр у Яворівському районі, який знаходиться в смт Шкло.

У 1578 році на прохання польського короля Стефана Баторія місцеве джерело сірчистої води описав королівський лікар Войцех Очко та дав рекомендації для вживання цієї води. Через 39 років львів'янин Еразм Сикст описав це джерело і видав опис у 1617 році в Замості. Книжка називалась «Про теплики у Шклі». В 1614 році Тобіаш Хирургус посвідчив, що чоловік на ім'я Тома Піровський пожертвував 100 зол. на госпіталь бідних хворих на водах скільських біля Яворова. В 1611 році була відкрита перша болотолікувальня. В липні 1619 року власниця села Софія Дзялинська, бажаючи допомогти хворим, які знаходились в теплицях Яворівських в селі Скло, з благословення львівського архиєпископа Яна Дмитра Соліковського, підготувавши ґрунт в Склі над водою, на якому збудувала шпиталь, встановила щорічну суму 1600 зол. на утримання цієї лікарні. Поруч збудувала будинок для власного вжитку. Акт фундації шпиталю Дзялинська зробила в присутності графа Яна Остроруга, Яна Фірлея. Того року на утримання шпиталю 90 зол. Іван Баптист Неофіт, львівський міщанин.

Місцеві води популяризував король Ян ІІІ і розповів про них закордонним лікарям, бо надіявся, що вони замінять французькі води, які постійно вживала його дружина Марія Казимира від 1668 року. Він також писав, що місцевими водами лікувався польський король Владислав IV. 11 грудня 1783 року Придворна канцелярія видала декрет на основі донесення надвірного радника Маргелика, зроблений після інспекційної поїздки по Галичині, про необхідність будівництва ванн у Шклі 1784 року. В 1795 році професор Бальтазор Гакет досліджував хімічний склад та властивості місцевої мінеральної води. Описуючи Шкло, він зазначив, що тут є великий рибний став, а за кілька сотень кроків від нього випливає із землі головне джерело мінеральної води, покрите дахом. Від нього воду трубами підводили до купалень, де використовували після підігріву у ваннах. Недалеко на луці було друге джерело, воду з якого вживали до пиття. В лісі було також кілька менших джерел з мінеральною водою. За державні кошти вже були збудовані купальні. Перед Гакетом про властивості цих вод писав Габріель Жончинський. На початку ХІХ ст. влада збудувала тут їдальню та кілька житлових будинків, а навпроти них купальні. Перед будинком купалень був парк з капличкою, в якій влітку відбувалися щоденні богослужіння. Біля нових купалень були старі, які були призначені для хворих солдат. Це був ряд ванн у довгій шопі, без будь-яких вигод. Тримав купальню місцевий житель Смутний, який за 2 зл. в день давав своїм гостям житло, купелі, обід та вечерю. На певній віддалі від закладу була папірня Піллера, куди ходили на прогулянку гості купалень. Папірня забезпечувала папером львівські друкарні.

У 1849 році уряд відкрив тут процедурні ванни для хворих вояків австрійської армії. Було близько 15 помешкань для купелів. Ще перед І Світовою війною тут за кошти каси хворих будівельних робітників був збудований санаторій. В час війни він був пошкоджений, а майно розграбоване. Після війни був відновлений за 1200 тисяч марок і переданий касі хворих міста Львова. В ньому було 3 павільйони з купелями, кухня, їдальня, спальня на 30 осіб.

17 липня 1921 року тут відбулося урочисте відкриття санаторію для хворих робітників. Сірчаними водами лікували тут гостець. Штат цього санаторію складався з 12 поляків, 13 євреїв та 5 українців. Директором був поставлений Андрій Давидович. Хворі забезпечувались 5-разовим харчуванням протягом доби. 31 липня 1931 року в санаторії помер Микола Ганкевич, засновник Української соціал-демократичної партії в Галичині.

Курорт в період Другої Світової війни був спалений і фактично припинив своє існування. І лише в 1946 році з ініціативи Військової ради ПрикВО почалась його розбудова. І з 15 вересня 1947 року санаторій почав приймати хворих військових та членів їх сімей. З 17 липня 2003 року, керуючись розпорядженням Кабінету Міністрів України № 427 /р 15.10.2003 року, цілісний майновий комплекс «Шкло» переданий зі сфери управління Міністерства Оборони України в управління Державної судової адміністрації України та на його базі створене Державне підприємство "Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло».

Джерела інформації:
📌https://cutt.ly/lBqaDwh
📌https://polona.pl/.../szklo-zdroj-sanatorjum.../0/...

Переглядів: 1