15 червня 243 років тому царські війська зруйнували Запорізьку Січ

Царський уряд завжди ставився до Запорізької Січі з підозрою. Але військовий потенціал козаків, їхня роль в охороні кордонів змушувала Росію деякий час миритися з її існуванням. Однак 1709 року Петро І першим видав указ зруйнувати Січ. І тільки 1734-го козаки знову отримали шанс повернутися на Дніпровські береги з Олешківської Січі. Останній період існування так званої Нової Січі, з одного боку, характеризувався значним економічним підйомом, а з іншого – поступовим занепадом її автономії. Однак після ліквідації гетьманства 1764 року Запорізька Січ залишилася єдиним краєм в Україні, де ще зберігалася автономія. Проте під час Коліївщини козаки неодноразово виступали на боці гайдамаків, чим, звичайно, викликали гнів із боку царського уряду.

Між тим, царський уряд і військове командування виявляли велику зацікавленість у залученні запорожців до участі у військових діях проти Туреччини. У війні 1768-1774 років запорізькі козаки були найбільшою ударною силою іррегулярних військ російської армії, яка мала важку кінноту.
Росії на той час не було доступне Чорне море, тому важливу роль у війні відігравали козацькі флотилії. Залучаючи запорожців до участі у війні, царський уряд не тільки хотів використати високі бойові якості їхнього війська, а й мав намір таким чином відвернути увагу запорізького козацтва від діяльності із захисту автономії Січі й участі в антифеодальних рухах. Катерина II писала тоді генералу Румянцеву: “Ми постановили для утримання отих запорізьких козаків від різних зухвалостей сим вам наказати всіх їх, зібравши, використати проти ворога на ваш розсуд”.
А вже у квітні 1775 року князь Потьомкін виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації Запорозької Січі. А на початку червня царські війська під командуванням генерала П. Текелія, які поверталися з турецького фронту, оточили Запорізьку Січ. Не маючи змоги відбити наступ російської армії, отаман Петро Калнишевський був змушений віддати останній оплот запорожців без бою. Разом із козацькою старшиною він був заарештований і залишок життя провів у Соловецькому монастирі. Козацьке військо було розпущене, а землі Січі роздали панам, яким дозволялося ув’язнювати козаків. Ті ж козаки, яким удалося втекти, заснували в гирлі Дунаю Задунайську Січ.

Переглядів: 305