За врятоване життя спасибі командиру

Командир бойової машини, командир відділення 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади сержант військової служби за контрактом Сергій Адамьонок розпочав свою військову службу в Збройних Силах України ще 2001 року. Тоді його призвали на строкову. Після її завершення він твердо вирішив продовжити службу, підписавши свій перший контракт.

За роки служби у високомобільних десантних військах Сергій набув неабиякий досвід у бойовій підготовці та пізнав справжню дружбу військового колективу. Командири завжди ставили його за приклад молодим бійцям. Після загострення ситуації на Донбасі підрозділ Сергія було піднято по тривозі. Так розпочалася його служба в бойових умовах на Сході України.

З того часу хлопець побував у багатьох куточках небезпечного Донбасу. Їхній підрозділ постійно направлявся в «найгарячіші» місця, де точилися бої з терористами. Крилатій піхоті доручали контролювати та утримувати найвідповідальніші тактичні райони, наприклад, військовий аеродром у Краматорську, де Сергію довелося служити майже місяць.

Він розумів, що зараз уся надія українського народу лише на військових. Тільки силою Української армії можна здолати непроханих гостей.

— Того дня ми несли бойове чергування на одному з блокпостів. Приблизно о 10 годині ранку зі сторони Слов’янська розпочався численний прорив бойовиків у бік Краматорська. Ми дали бій. Однак ускладнювало ситуацію те, що в терористів були дві броньовані інженерні машини розгородження, — розповів Сергій.

9 червня, на блокпосту, де перебував Сергій Адамьонок, знаходилася зведена рота десантників та військовослужбовців Національної гвардії. Сили обох сторін були приблизно рівні. Однак масований наступ нападники не вели. Вони здійснювали короткочасні підступні обстріли з різних засідок, не даючи можливості нашим військовим вступити у прямий бій.

— Так бій тривав більше години. Ми вели вогонь по терористах з усього наявного озброєння. Поблизу мене тоді знаходилася вогнева точка з АГС-17. Звідти вів бій боєць Нацгвардії. В один із моментів у нього виникли труднощі з заміною порожньої стрічки боєкомплекту. Я кинувся до гранатометника, аби допомогти, що мені й вдалося, та вже за мить відчув сильний удар та біль з лівої сторони живота. Поранило! Це перше, що тоді я зрозумів, — пригадує сержант Адамьонок.

Куля калібру 5.45 мм пройшла повз бронежилет, який міг би врятувати від поранення. Нестерпний біль кинув десантника на землю. Та найприкріше, що куля вразила його на відкритій місцевості. Та, як кажуть, справжній командир ніколи не покине підлеглого в біді. А найбільше це стосується українських десантників.
Неподалік знаходився командир Сергія лейтенант Андрій Вашкур, який помітив пораненого та без вагань поспішив йому на допомогу. Ризикуючи власним життям, офіцер виніс на собі сержанта з-під шквального вогню терористів та переніс його в безпечне місце.

Згодом сержант Сергій Адамьонок був прооперований та знаходився під опікою висококваліфікованих лікарів Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.

За словами лікарів, поранення, яке отримав Сергій, було дуже важким, адже куля пройшла навиліт, сильно пошкодивши кишківник. Та загрози життю вже немає, сержант одужує.

— Я дуже вдячний військовим лікарям, які мене прооперували та поставили на ноги.

Також швидшому одужанню допомагають бойові товариші, які майже щодня мені телефонують. Я радий, що всі вони залишаються у строю і продовжують гідно виконувати свій обов’язок, — зазначив сержант Сергій Адамьонок. — Та найбільшу вдячність хочу висловити своєму командирові, який, можливо, того дня врятував моє життя. Завдяки таким офіцерам Українська армія непереможна.

Джерело:http://helpua.info/novini-2/za-vryatovane-zhittya-spasibi-komandiru/

Переглядів: 159