Героїчні вчинки бійців АТО

Наша  героїня — начальник медичної служби 25 ОМПБ «Київська Русь», позивний «Марічка». Молода, красива жінка-лікар добровольцем півтора роки тому поїхала з мирного спокійного Львова на фронт у 25-й батальйон. Поїхала не за славою, і тим більше не за грошима, тоді добровольцям їх, до речі, і не платили, поїхала «тому що хотілося бути корисною для людей». Вдома з мамою «Марічки» залишився маленький син, який пішов без мами в школу, про якого мама пам'ятає завжди, в кожну вільну хвилину намагається подзвонити і дізнатися, як там синочок. Але ці почуття заховані дуже глибоко, а на поверхні — повсякденні турботи, любов до людей і прагнення врятувати, зберегти чиєсь життя.

Про «Марічку», її відчайдушність, зневагу до небезпеки на фронті ходять «героїчні байки». То «Марічка» під обстрілом прорвалася на позиції, щоб вивезти поранених, то «Марічка» на собі витягла бійця, то вона... Але нехай краще «Марічка» розповість сама.

— Героїчні байки... Героїнею себе ніяк не відчуваю. Ну, були звичайно моменти, коли, не звертаючи уваги ні на що, біжиш, летиш, намагаєшся зробити все залежне від тебе. Були, звичайно, і курйози. Минулого року 23 серпня, на День прапора, привітали наших сусідів, обстріляли наметове містечко, семеро поранених, один поранений у спину. Це було близько третьої години ночі. Тільки почали засинати, а тут таке. І виїхали, виїхали невідомо куди, але їхали, бо знали, що там вибухає, але їхали і думали тільки про те, що там хтось потребує допомоги. Не знаю, це героїзм чи ні, про це не думаєш. Просто летиш і знаєш, що там потрібна твоя допомога, летиш, не звертаючи уваги ні на що, не звертаючи уваги на себе. Просто їдеш і робиш свою роботу настільки, на скільки можна її зробити.

Переглядів: 354