Голгофа Українського народу

Лише наприкінці минулого століття, після здобуття Україною державного суверенітету, коли для широкої громадськості після десятиліть замовчування та перекручування фактів і подій нашої драматичної історії відкрились так звані «спецхрани» бібліотек і архівів, стало можливим у повен голос на загальнодержавному і світовому рівнях говорити про одну із найстрашніших трагедій України та й усього людства, - Голодомор 1932-1933 років, - справжню Голгофу українського народу,  його у віках незагоєну рану.

Цю трагедію українського народу слід розглядати окремою сторінкою нашої історії.  На своєму шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань, однак усе,  що випало на його долю у той час, затьмарило своїм жахом навіть воєнне лихоліття. Спланований і реалізований комуністичним режимом голодомор та масові політичні репресії поставили під знак запитання саме існування нації.

Голод не був наслідком засухи чи неврожаю, а став результатом цілеспрямованої політики комуністичного режиму. Шляхом тотального  вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі що голодує України, репресій незгодних сталінський режим створив для українців умови, несумісні із життям.

Такі дії влади є злочином і відповідають визначенню  геноциду у Ковенції ООН від 9 грудня 1948 року.

На цій основі 28 листопада 2006 року Верховна Рада України за ініціативи Президента України Ющенка прийняла Закон  «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом Українського народу.

Голодомор став національною катастрофою, тільки протягом 1932-1933 років загинула п’ята частина сільського населення України. За різними оцінками  Голодомор забрав від семи до десяти мільйонів українців.

У загальнонаціональний рух за відновлення історичної правди внесли свою лепту і архівісти   Державного архіву Львівської області, оприлюднивши виявлені  документи, що зберігаються у фондах архіву.

Те, що відбувалося в Україні у 1932-1933 роках не знайшло жодного відображення в документах офіційних установ. Причина в тому, що Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. Навіть у стенографічних звітах пленумів ЦК КП (б) У і протоколах  політбюро ЦК КП (б) У цього періоду слово «голод» не згадується.

Основу вивчених і опрацьованих  матеріалів  в Державному архіві Львівської області складають часописи, які у 1932-1934 роках виходили у Львові,  зокрема «Діло», «Нова зоря», листування польських державних установ, письмові  спогади очевидців Голодомору та ін.

Минулого не повернути, мертвих не воскресити. Але знати історію, щоб робити з неї висновки, запобігати трагедіям у майбутньому -  наш громадський обов’язок. Про це з глибини століть волають архівні документи. Правду потрібно шукати, а пам’ять шанувати.

В суботу 25 листопада, коли на вулицях  стемніє необхідно засвітити  і поставити  свічки на підвіконня так, щоб їх було  видно знадвору. Цих вогників має бути якнайбільше. Вони потрібні для кожного з нас. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників. Ці вогники зігріють душі загиблих . Це знак нашої пам’яті .  Це світло очищення задля нашого майбутнього.

Начальник архівного відділу Яворівської

районної державної адміністрації                                         А.В. Адамчук

Переглядів: 16